Бєлгород був би наш, якби мали більше людей, - позивний Цезар з легіону "Свобода Росії"

Про склад, мету легіону, політичні погляди та враження від військових рейдів територією ворога із Цезарем поговорив кореспондент телеканалу “Еспресо” Артем Лагутенко. 

Цезар, чи є у підрозділах, які беруть участь у бойових діях на території Російської Федерації, воїни Збройних сил України чи інших силових структур України?

На території Російської Федерації бійців Збройних сил України та інших структур України й взагалі громадян іноземних держав немає. Там лише російські громадяни займаються внутрішніми справами та розв'язують політичні проблеми єдиним доступним для нас способом: шляхом збройного опору путінському режиму.

Чим ви воюєте? Чи є у вас на озброєнні техніка чи зброя, які Україна отримала за останні півтора року від наших західних партнерів?

Усе те, чим ми воюємо на території Російської Федерації, підкреслю, є технікою чи озброєнням "затрофеїним" у бою з армією РФ і вже захопленої на території РФ Бєлгородської області.

Фото: gettyimages

Цезар, хотілося б зрозуміти, яка підготовка, який бойовий досвід має Легіон. Чи правильно я розумію, що ви під час повномасштабного вторгнення Росії до України воювали на нашій території?

Так, все вірно. Легіон захищав та продовжує захищати Україну. Це наш, скажімо так, перший обов'язок, обов'язок честі перед українським народом. І ми воювали на різних напрямках. Звісно, ​​це Лисичанськ, Херсон, Сєверодонецьк, Харківський напрямок. Найбільше часу ми провели під Бахмутом. Всю осінь, усю зиму ми там воювали. Нині вже, так би мовити, у рідні пенати вирішили повернутись.

Яка у вас мета і як ви хочете її досягти? Тому що ми вже бачили заходи Легіону на територію Росії на кілька днів, після чого ви її покидали. Тепер буде так само чи ви все ж таки вирішили ґрунтовно взятися за звільнення Російської Федерації?

Скажімо так, ми ще там (розмова відбулася 7 червня, - Ред.). Ідуть бої місцевого значення. Якщо перша операція в Грайворонському районі, вона була пробою пера, тобто розвідкою боєм, глибоким рейдом для оцінки здатності супротивника до опору, для оцінки політичної ситуації, настрою населення, як воно нас зустрічатиме, як реагуватиме армія супротивника в бою на своїй території? То зараз ми ставимо собі сміливіше завдання. Ми його виконали успішно. І ми бачимо, що путінські силовики – це Колос на глиняних ногах. Опір не організований. Окремі акти героїзму солдатів не можуть виправдати дурість офіцерів і неготовність цієї структури до війни. Тобто, в принципі, завдай ми удару великими силами з більш рішучими цілями, Бєлгород був би наш.

Фото: gettyimages

А ви маєте ці більші сили?

Я скажу так, вони будуть у нас. Тому що ми, на відміну від російської армії, не втрачаємо своєї боєздатності, а ми її нарощуємо. Ми ростемо якісно, ​​ми ростемо чисельно, ми отримуємо бойовий досвід. Ми бачимо, що все більше людей нас підтримують. До нас переходять місцеві мешканці. Нас підтримує широкий партизанський рух усередині Росії. Ви бачите це за величезною кількістю диверсій проти військових об'єктів та військової інфраструктури. І лише питання часу, коли ці два графіки зійдуться. Падаючий графік російської армії та інших путінських посібників і зростаючий графік боєздатності Легіону.

Цезар, а це цікавий момент. Що ви маєте на увазі, коли говорите, що до вас приєднуються люди?

Я можу сказати, що ще під час першої операції у Грайворонському районі ми почали отримувати не лише повідомлення від мешканців Бєлгорода, Курська, Брянська, тобто з обласних центрів, ми почали отримувати повідомлення із сіл. "Мужики, дійдіть до таких-то сіл, я до вас приєднаюся." Це ж лакмусовий папірець. Це показник того, що не лише міські жителі, а й жителі села розуміють, що путінський режим Росію вбиває. Вони ж за 20 років уже побачили все, що являє собою путінська влада. Відомо, що є глянсовий гламурний Петербург, Москва. Але коли ви виїжджаєте звідти за 50 кілометрів, я вам як колишній житель Петербурга скажу, ви від'їжджаєте від Пітера 50 кілометрів, знаєте, що ви там бачите в селах? Алкоголіки 25-річні російські мужики, шприци від героїну та порожні пляшки. І все. Ну і наркодилери місцеві. І це весь антураж. Згнилі хати, що похилилися. А раніше там кипіло життя. Люди жили, працювали. Їхня робота була комусь потрібна. Вони проводили дозвілля культурно. А тепер цього нічого немає. І там простий вибір: або здохнути, або поїхати до міста. Все. І росіяни це розуміють. Путін, ви зрозумієте, він не лише Україну зараз вбиває. Він 20 років методично вимарює Росію. Просто вимарює її. Проста статистика: подивіться населення Росії 20 років тому і зараз - і все вам стане ясно. У цій країні люди не хочуть жити! Вони не хочуть народжувати дітей. Розумієте? І тут усе зрозуміло. І ті, хто це розуміє - вони розуміють, що виходу з цього кошмару іншого немає. Що мирний протест, прапорці, надувні кульки – це не допоможе. Дівчинка малює плакат, - її жбурляють у дитбудинок, а батька саджають у в'язницю. Ви ж розумієте, що тут, на жаль, вже ніяк. Нас довели до останньої точки кипіння. І ми вже розуміємо, що якщо ми його нині силою не зупинимо... Учора була Каховська ГЕС. А що завтра буде? Запорізька? Чи він натисне на червону кнопку цей боягуз божевільний?! Мене звісно дивує те, як він досі тримається там. І я, як людина зі зброєю в руках, яка йде на поле бою, я не розумію, як мої супротивники, солдати путінського режиму, як вони сприймають його взагалі як владу? Цього плюгавого старця, який сидить за 30-метровим столом, всюди сує своїх двійників, боїться всього? Коли є нормальні росіяни, які готові віддати своє життя за свободу України, за свободу своєї батьківщини. Оце мене дивує. Я все-таки думав, що у військових більше мізків, більше честі. Ну схоже, що їх хвилюють лише квартири, сертифікати, чималі виплати. Ну ось така деградація всіх інститутів російської держави. І ми все це мінятимемо. І все в нас вийде.

Цезар, чи правильно я розумію, що мета Легіону - це повне визволення Російської Федерації?

Звісно, ​​абсолютно повне звільнення. Тобто це операція, яка природно супроводжуватиметься військовими діями. Тут без цього нікуди не дітися. Це як рак четвертої стадії, який таблетками не можна вилікувати. Треба брати пухлину та вирізати її. Тут, на жаль, інакше не вийде. Але за підсумками перших двох операцій у Бєлгородській області я бачу, що здатність режиму до опору сильно переоцінюється. Дуже сильно переоцінюється. Насправді там шок, паніка, розбрід, хитання. Адже ви подивіться на дії губернатора, на дії російської армії. Вони зустрічатися з нами на полі бою просто бояться. Все, що вони зараз роблять – це рівняють населені пункти вогнем артилерії та авіації. При чому нам це мало шкодить. Ми вміємо, особливо після боїв у Бахмуті, зариватися в землю та шукати укриття. А мирним жителям, звичайно, важко. І знищується все їхнє майно, все, що вони нажили. Зрозуміло, що коли звільнення закінчиться, все буде відновлено. Ми на відміну від Путіна не говоримо, що своїх не кидаємо, - ми справді своїх не кидаємо.

Фото: Getty Images

У мене такої статистики поки немає. І не факт, що вона буде до кінця операції. Але, скажімо так, це масований обстріл. І коли наша група заходила, я йшов у складі першої штурмової групи. І як тільки ми увійшли до населеного пункту, прямо по населеному пункту прилетіло 2 повних пакети ГРАДу. Це 80 ракет. Це тільки початок був. Далі вони били 152-ми. Ну, все, як вони люблять. Ну от на Бахмут подивіться. Інших методів вони для своїх співгромадян не мають.

З огляду на цей факт хочеться зрозуміти, як зустрічає вас населення? Ось ви вже сказали, що є люди, які готові бути добровольцями та увійти до складу Легіону. А загальний настрій людей у ​​цих селах та СМТ, куди вам вдається зайти, ось як люди там реагують на вас?

Воно або спокійне, або доброзичливе. Є невеликий відсоток людей і він все більшає, які вже розуміють, хто винен і що робити. І, природно, з цими людьми ми спокійно знаходимо спільну мову. Тим більше вони бачать ставлення наше до них. І вони бачать ставлення російських солдатів до себе. Я був шокований. Я на власні очі бачив, які звірства творила армія РФ та силовики в Україні. Але ще раз наголошу, заходячи у складі першої групи, і не маючи перед собою наших військ, я бачив, що будинки росіян розграбовані. І вони пограбовані російськими військовими. І коли ми взяли в полон групу солдатів, і коли ми дивилися їхні документи, то з'ясовувалося, що там не лише жителі Пскова, Новгорода чи ще якихось інших місць. Там були й бєлгородці. Тобто ви розумієте ступінь деградації нинішньої Росії, що бєлгородці грабують бєлгородців, які тікають, рятують своє життя і тікають. Тобто, це абсолютне моральне дно. І звичайно це жах, що Путін довів російських людей до такого тваринного стану. І, звичайно, ми з цим боротимемося, до кінця боротимемося.

Цезар, коли закінчилася операція з контрнаступу в Харківській області, аналітики підрахували, що найбільший і найчисельніший ленд-ліз, який отримала Україна, був від Російської Федерації. Я так розумію, що вам теж вдалося багато захопити ворожої техніки та полонити ворожих воїнів. Можете трохи про це розповісти?

Я не можу говорити цифрами. Поки що, скажімо так, цього не можна робити. Але я думаю, що ви вже бачили нещодавні матеріали із десятком полонених. Їх досить багато. Дуже багато захоплюємо техніки, зброї. Дуже багато. Не встигли зайти в село, вже АГС на нас чекає покинутий. Де міномет захопиш, де танк захопиш. Ми раді. У нас дуже, скажімо так, освічені працьовиті люди в Легіоні служать. І тому у нас все йде у справу. Все лагодиться, все ремонтується. Ну, як у бізнесі. Вклав один міномет – отримав два. Тобто так і працюємо. Тож постачання з військторгу ширяться. Ми дуже раді, ми дуже задоволені. І звичайно ми заходитимемо туди ще й ще.

Цезар, тепер я хотів би вас спитати про фінансування Легіону. Чи допомагає вам російська імміграція, чи вам більше допомагають власне з території самої Російської Федерації?

Нам допомагають і з території Росії, і допомагають нам наші іммігранти. Але хочу наголосити, що нам допомагають окремі люди, а не організації. І звичайно, це пригнічує. Я знаю стан справ російської опозиції – це дуже сумно. У російській опозиції всі знають, що робити, коли влада Путіна впаде. Вони вже наперед розписали, як нам облаштувати Росію, як поділити портфелі. Але при цьому людям, які на передовій боротьбі з Путіним, вони допомагати не хочуть. Навпаки, вони нас очорнюють, вставляють палки в колеса. Усі ці нескінченні… Навіть прізвища не хочу перераховувати. Власне це весь сонм борців російської опозиції. Різного спектра. Від аналітиків до політиків, журналістів тощо. І скажімо так, це визначає проблему: чому в Росії все ще Путін? Та тому, що вони там все не можуть домовитися і намагаються з'ясувати, хто головний, хто кращий. А справи не роблять. 

Фото: gettyimages

Ілля Пономарьов один із небагатьох політиків, який рухається з нами в одному векторі, в одному напрямку. Тобто він з початку війни відкрито декларує свої ідеї, він їх не змінює. Він говорить про те, що рожевих ілюзій не повинно бути, що режим змінюватиметься силовим шляхом. І що треба заздалегідь створювати юридичну платформу, законодавчу платформу. І наперед легітимізуватися. Щоб потім уже не робити все це похапцем. Це дуже здорова позиція. На жаль, інших скажемо так, прихильників ми не спостерігаємо.

Можливо, ще ваш земляк? Щоправда, він не є політиком. Олександр Нєвзоров. Як вам його риторика?

Скажімо так, Олександр Глібович нас довго не помічав. Але нещодавно сталося диво: він нас визнав. І як він назвав нас? Флібустьєри Бєлгородські, так? Ну визнання метра журналістики нам звичайно лестить. Тим більше, що він висловився про наших побратимів, про нас у найкращому світлі. Він оцінив людські чесноти. Він чудово бачив, що таке полонені російські військовослужбовці. Він чудово бачив, що таке російські військовослужбовці, що це миготливе стадо, ні на що не здатне. Миготливе стадо в буквальному сенсі. Яке просто йде на забій і не здатне нічого змінити у своєму житті та в житті своєї країни. І він нас бачив. І він бачить величезну різницю в рівні інтелекту, у тому, що ми маємо честь, гідність і чітке розуміння, як має жити Росія. І що ми для цього за ціною не постоїмо. Тому нам дуже приємно, що Олександр Глібович оцінив нас. І, скажімо так, уже почав надавати нам інформаційну підтримку. Дякуємо йому, якщо він нас зараз чує!

Останнє до вас питання. Але, на мій погляд, воно цікаве. У тих подіях, що відбуваються у Бєлгородській області, видно дуже багато паралелей із тим, що Російська Федерація створювала на території українського Донбасу. Я говорю про так звані ЛНР та ДНР. Скажіть, будь ласка, це просто збіг чи це тролінг максимального рівня від бійців Легіону?

Ну, скажімо так, ми знані тролі! Любимо цю справу. По-перше, тому що, як казали римляни, ворога треба бити його ж власною зброєю. Навчатися треба на війні навіть у ворога. Це по-перше. Але треба зазначити таку різницю. Події 2014 були класичним прикладом гібридної війни. Тобто коли ці квазіреспубліки створювалися. Тепер це вже дія не зовнішніх сил, а самих російських людей, які втомилися від путінізму. І, відповідно, самі є суб'єктом, а не маріонетками. Ми там робитимемо все по-своєму, по-російськи, по-справжньому і робитимемо це добре.

Публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED та є предметом виняткової відповідальності авторів.