Є принципи, від яких Україна, на відміну від Польщі, ніколи не відмовлялася

Серед багатьох незаперечних фактів, які свідчать, що хамство польської влади щодо України та нагнітання антиукраїнських настроїв у Польщі має внутрішньопольське походження й аж ніяк не спровоковане Україною, є й такий. Називати вулиці, установи чи організації іменами Бандери, Шухевича чи Героїв УПА почали аж ніяк не сьогодні й не вчора.

Назви та пам'ятники, присвячені героям УПА, Бандері, Шухевичу та іншим діячам ОУН і УПА масово з'являлися ще в 1990-х роках, цей процес тривав у 2000-х. Причому відбувався він здебільшого якраз на Галичині й Волині, тобто в місцевостях, які, значно ближчі й тригерніші для Польщі.

Звичайно, якісь маргінальні групи обурювалися, але на державному рівні Польща ніколи за весь цей час не дозволяла собі ні хамських заяв, ні втручання у внутрішні справи України з питань політики національної пам'яті. Адже і в Варшаві, і в Києві чудово розуміли, що обидві країни відроджують пам'ять про своїх героїв і борців за незалежність, і те, що ці герої в наших країнах різні, а сторінки минулого наших взаємин дуже різні — абсолютно звичне явище поміж країнами-сусідами.

Читайте також: У Польщі присутнє карнавальне уявлення про міжнародну політику

Щобільше, саме в цей час відбувалися акти порозуміння і примирення за формулою "вибачаємо і просимо пробачення", відображені в спільних деклараціях президентів Кучми й Кваснєвського, а потім Ющенка і Качинського (світлої пам'яті Леха Качинського, а не його неадекватного брата). Польський Сейм і Верховна Рада України ухвалювали спільний текст про історичне порозуміння й примирення, і ніяким чином вулиці чи пам'ятники героям УПА, які поставали в той час, цьому не заважали.

Істерія на тему "засудження бандеризму", "злочинної УПА" була піднесена на державний рівень у Польщі свідомо у 2015 році очільниками та політтехнологами партії "Право і справедливість", яка стала правлячою, і далі ця істерія набувала дедалі потворніших форм і більшого розмаху. 

Польська держава цілеспрямовано вбивала в голову співгромадянам маніпулятивні тези про "українських злочинців" (поляки, звісно, були виключно білими  й пухнастими жертвами, і про масові злочини поляків проти цивільних не говорилося ні слова).

Читайте також: Переварити образ українця-переможця частина поляків не може

Упродовж цілого десятиліття мільйони поляків виховувалися на шкільних підручниках, в яких українські повстанці змальовані кривавими злочинцями в кращих традиціях московсько-більшовицької пропаганди. Держава фінансувала українофобський наскрізь маніпулятивний фільм "Волинь" і заохочувала його масові перегляди, і уявлення поляків про УПА базуються саме на українофобських фантазіях творців цього фільму і шкільних підручників, а не на історичних документах чи фактах. Тож не дивно, що хамський і звинувачувальний тон щодо України та наших героїв став у Польщі на сьогодні мейнстримом.

Але навіть звівши українофобію на історичному ґрунті в ранг державної політики польська влада не дозволяла собі таких хамських заяв упродовж останніх років, коли українські військові підрозділи чи навчальні центри отримували імена діячів ОУН і УПА — Євгена Коновальця, Василя Кука, Леоніда Ступницького, Василя Андрусяка. І раптом — істерична реакція на ім'я "героїв УПА" спочатку президента Навроцького, а потім і багатьох інших польських політиків.

Очевидно, що Україна нічого не змінила у своїх діях і ставленні до своїх героїв за ці роки. Конфлікту прагне саме Польща, яка дедалі більше підіймає градус хамства і втручання у наші внутрішні справи, висуваючи безглузді умови про засудження в Україні УПА як "армії бандитів".

При всій неадекватності Навроцького та інших діячів, які висувають такі вимоги, вони не можуть не розуміти, що Україна ніколи цього не зробить. Вимагати цього від нас — усе одно, що вимагати від Польщі визнати "армією бандитів" Армію Крайову на тій підставі, що були в ній підрозділи, які чинили злочини проти цивільних українців.

Де в цих діях закінчуються брудні московські гроші й починається нестримне прагнення поляків нас повчати та уявлення, що вони мають визначати яких героїв нам шанувати — складно сказати. Але очевидно, що вигідно це виключно Москві.  І подолати цю істерію поляки мають власними силами, відмовившись від зверхності та хамства і повернувшись до принципів, які давно визначені разом Кучмою-Квасневським, Ющенком-Качинським і парламентами обох країн. Принципів, від яких Україна, на відміну від Польщі, ніколи не відмовлялася.

Джерело

Про автора. Тарас Шамайда, співкоординатор руху добровольців "Простір свободи"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.