Чинним законодавством України почесні звання віднесено до видів державних нагород. На сьогодні, розрізняється тридцять вісім таких звань, залежно від галузі, в якій їх може бути присвоєно, до прикладу: "Народний артист України", "Заслужений вчитель України", "Заслужений металург України", "Заслужений лікар України" та інші.
Питання щодо доцільності існування таких державних нагород вже неодноразово набувало розголосу. Прихильники їх скасування, в основному, апелюють наступними аргументами, що це "атавізм радянської адміністративно-командної системи, який має здебільшого ідеологічне навантаження" та тим, що "державні нагороди України продовжують являти собою вищу форму відзначення громадян, але сама ця "вища форма" істотно подрібнішала". Саме такі твердження міститься в пояснювальній записці до проекту Закону України № 1451 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо скорочення переліку державних нагород, розширення обсягу прав нагороджених осіб, встановлення обмежень у нагородженні державними нагородами певних суб’єктів), яким, серед іншого, пропонується виключити із Закону України "Про держані нагороди України" норми про почесні звання.
Однак, чи, справді, саме ці причини є основними в ініціативах скасувати почесні звання в Україні, і, найголовніше, який вплив на суспільство будуть мати такі зміни?
Відповідно до встановленого у законодавстві порядку, присвоєння почесних звань здійснюється Президентом України. За період з січня по листопад 2015 року Главою держави було видано 29 Указів "Про відзначення державними нагородами", якими почесними званнями були нагороджені майже дві тисячі осіб.
При цьому, у 2015 році найбільше відзнак отримали багатодітні матері, які виховали до восьмирічного віку п’ять і більше дітей, так як званням "Мати-героїня" було нагороджено 980 жінок, на другому місці лікарі – майже 130 осіб отримали почесне звання "Заслужений лікар України", на третьому місці освітяни – трохи більше 100 осіб були удостоєні почесного звання "Заслужений працівник освіти". Велику кількість нагород також отримали працівники культури (74 особи), діячі науки і техніки (67 осіб), артисти ( 63 особи), працівники сільського господарства (54 особи) та вчителі (50 осіб). Цього року трагічні події на Сході України зумовили збільшення кількості осіб, які були удостоєні такого почесного звання, як "Заслужений донор України".
Для науковця, вчителя, діяча культури, артиста національного театру, спортсмена отримати таку державну нагороду, в першу чергу, означає подяку держави за їх працю, що є дуже вагомим і стимулюючим чинником для заохочення дослідників, освітян, діячів культури працювати в Україні, а не переїжджати в інші держави.
Відзначення особи почесним званням має також наслідком і певну надбавку до її заробітної плати, зокрема для вчителів нагорода "Заслужений вчитель України" означає надбавку у розмірі 20 відсотків від суми посадового окладу, що на сьогодні складає для вчителя І категорії 399 грн., у такому ж розмірі встановлюється надбавка і за звання "Заслужений артист України", яка, залежно від тарифного розряду, складатиме від 490 до 737 грн., за звання "Заслужений лікар України" надбавка до заробітної плати сьогодні варіюється у межах від 350 до 490 грн. Враховуючи незначні розміри заробітних плат зазначених вище категорій працівників – такі надбавки є суттєвими для них.
Тому, більш вірогідно, що метою скасування почесних звань є бажання зекономити бюджетні кошти, а не ліквідувати радянські пережитки у системі державних нагород, оскільки провідних діячів в тій чи іншій галузі нагороджують державними відзнаками по всьому світу, зокрема, у Великобританії їм присвоюють лицарські звання, а у Польщі існує нагорода - "заслужений діяч культури Польщі", якої, до речі, удостоєні і громадяни України.
Однак для цілої держави така економія не буде мати значного ефекту, оскільки мова йде, до прикладу в 2015 році, про почесні звання лише для менше ніж 2000 осіб, левову частку з яких складають жінки - "Матері-героїні", які отримують фінансову допомогу від держави лише один раз - в момент нагородження.
Щодо другого аргументу, який мав би підтверджувати необхідність ліквідації почесних звань - ці державні нагороди більше не відповідають критеріям вищої форми відзначення громадян, зважаючи на значну їх кількість, варто зауважити наступне. Питання щодо справедливості нагородження почесним званням особи не лежить в площині закону, а залежить від способу його правозастосування: якщо особа справді достойна державної нагороди - то вона має і повинна бути нею відзначена, а якщо вона його не заслуговує – то і нагорода не може бути присвоєна. Для вирішення таких питання в Адміністрації Президента України функціонує Комісія державних нагород та геральдики.
Таким чином, намагаючись відсіяти "зерно від полови", без будь-яких альтернативних пропозицій, проектом закону руйнується ціла система морального заохочення працівників та діячів усіх сфер суспільного життя в Україні.