Ці хтось мають імена. Їх звати Володимир Путін, Михаїл Саакашвілі та Юлія Тимошенко. Поки до кінця не зрозуміла позиція Андрія Садового. Переконаний, що фракція, яка прийшла в парламент, користуючись авторитетом Андрія Івановича, займе державницьку позицію. А ця позиція полягає у чіткому дотриманні Конституції та законодавства України.
Тому що Володимир Путін, Михаїл Саакашвілі та Юлія Тимошенко, вимагаючи кожен із своїх мотивів (сподіваюся, різних) відправити уряд у відставку або призначити перевибори у неконституційний спосіб, наслідують повністю Віктора Януковича, який узурпував владу через незаконні зміни до Конституції. Це і вивело людей на Майдан. Тому що люди хотіли дотримання правових законів демократії, а не виконання волюнтариських бажань окремих політиків. А закон та Конституція говорять нам про те, як це не дивно, немає механізму для того, щоб коаліція припинила своє існування, а навіть як би він і був, то це не кличе за собою зміни уряду.
Відомий правозахисник Євген Захаров статті "Коаліціада 2016: у гонитві за власним хвостом" аргументовано стверджує, що відповідно до Конституції коаліція створюється Верховною Радою лише як засіб формування Кабінету Міністрів України. З Конституції також випливає, що голосування депутатів є індивідуальним і обумовлюється їх власним вибором, інтуїцією, а не лише партійною дисципліною. Отже, на думку Євгена Захарова, говорити про «постійно діючу коаліцію депутатських фракцій» не має жодних підстав. Коаліція переформатовується внаслідок примусової (частина перша статті 87 Конституції) або добровільної (частина друга статті 115 Конституції) відставки уряду. Але відставки не відбулося. Отже, відправити уряд у відставку через розвал коаліції або зберегти уряд через її посилення не можливо, бо немає для цього конституційних підстав. Коаліція, як стверджує Захаров, потрібна лише для обрання уряду, який у нас продовжує працювати.
Деякі політики переконані, що їхніми зусиллями коаліція може юридично припинити дію. Як це не парадоксально, але це не так. Відповідно до статті 83 Конституції України "Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ та РЕГЛАМЕНТОМ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ". Іншими словами, порядок припинення діяльності коаліції має визначатись виключно Конституцією або законом.
Водночас, ні Конституція, ні Закон про регламент такого порядку не встановлюють.
В 2008 році Конституційний Суд розтлумачив, що "Основний Закон України не визначає порядку припинення діяльності коаліції депутатських фракцій. Це свідчить про наявність конституційної прогалини у правовому регулюванні цього питання. Однак заповнення таких прогалин не належить до повноважень Конституційного Суду України. Ці питання мають бути врегульовані в Конституції України та/чи в законі про Регламент Верховної Ради України".
З тих пір нічого не змінилось, і на даний час порядок припинення діяльності Коаліції законами так і не визначений.
З цього постає питання: чи можна припинити діяльність Коаліції, якщо законом не визначений порядок припинення? Якщо врахувати положення статті 19 Конституції, то виходить, що ні.
Конституція України стверджує, що "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Тобто, Верховна Рада та її посадові особи можуть діяти лише за тією процедурою, що вичерпно визначена законами.
Враховуючи те, що порядку припинення коаліції в законі немає, коаліція ніяк не може бути припинена "на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
В передбачених Законом про регламент повноваженнях Голови Верховної ради відсутні повноваження з припинення діяльності коаліції, в тому числі про оголошення виходу чи входу депутата в коаліцію.
Таким чином, Голова Ради не може навіть оголосити про припинення діяльності коаліції. І навіть у випадку, якщо він таке дійсно оголосить, це не матиме юридичних наслідків. Юридичні наслідки визначаються юридичними нормами, яких щодо даного питання не існує.
Іншими словами, виходить, що первісно створена коаліція за законом взагалі не може припинити своєї діяльності. Наразі відсутній орган або посадова особа, які повноважні це зробити (до внесення змін до регламенту, Верховна Рада це зробити також не може)
З іншого боку, є коаліційна угода, відповідно до якої "коаліція припиняється у разі зменшення чисельного складу Коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України" (пункт 7.1.2).
Але по-перше, відповідно до Конституції порядок припинення коаліції визначається Конституцією та законом, а не будь-якою угодою.
По-друге, Коаліційна угода також не містить цього порядку.
Іншими словами, Коаліційна угода не вирішує питання щодо порядку припинення коаліції, не визначає хто саме може припинити повноваження, і взагалі не містить порядку виходу з коаліції окремих депутатів.
Наступне питання стосовно розпуску парламенту.
Відповідно до статті 90 Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;
По-перше, коаліція вже була сформована в 2014 році
По-друге, Конституція не визначає, з якого моменту має обраховуватись цей місячний строк для повторного формування коаліції.
Відповідно до статті 83 Конституції Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України формується (…) протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.
Конституційний суд в тому ж рішенні, де звернена увага на відсутність порядку припинення коаліції, вказав, що "зменшення чисельного складу коаліції депутатських фракцій, зокрема шляхом виходу із неї однієї або кількох депутатських фракцій (незаміщення народних депутатів України, повноваження яких достроково припинені, наступними за черговістю кандидатами у депутати у виборчому списку відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України, теж тягне припинення її діяльності з моменту настання такого зменшення (частина шоста статті 83 Конституції України)".
Хоча в статті 83 Конституції нічого про це не сказано, це не має особливого значення. Оскільки за відсутності встановленого законом порядку припинення діяльності коаліції неможливо визначити момент, з якого кількість народних депутатів-членів коаліції, зменшилась. Адже, як би це дивно не виглядало, за законом подання депутатом заяви про вихід з коаліції не тягне за собою припинення його членства в коаліції. Воно взагалі не має за собою жодних юридичних наслідків.
Отже, виходить, що первісно створена коаліція не може припинити свою діяльність до внесення відповідних змін до регламенту.
Подібних казусів у нашому недосконалому законодавстві достатньо. Так, наприклад, Конституцією передбачено механізм імпічменту Президента, але відповідних законів про втілення цього механізму не існує. Конституція чітко вказує на існування імперативного мандату. Кожен депутат, який вийшов із фракції, за списком якої обирався, повинен скласти мандат. Але ніхто цього не робить, ос кільки Конституція каже, що цей процес має регулюватися законом, якого не існує. Так і припинення діяльності коаліції не врегульоване у жодному з законодавчих актів.