Така хвиля пішла по ФБ: вибач, Донбасе, не за війну, а що не надавали сепарам по голові одразу ж.
Я думаю, це не було можливим. Натовпи бабушков, які блокували наші війська; ті чуваки, які серед ночі 19 червня розстріляли нашу військову частину, котра спинилася в полі й не збиралася нікого вбивати; ті, котрі атакували Луганський прикордонний полк, і потім скиглили, що їхнього снайпера вбито, а він "тільки вів спостереження"...
Я вже не згадую побоїще проукраїнських акцій у Харкові та інших східних містах, я не згадую, хто і як почав перший в Одесі...
Я тільки хочу сказати, що це вони нас визначили ворогами. Не ми їх. Попри всі дурощі ультраправих на Майдані, їх (ультраправих) було і є мало. Натолмість у ОРДЛО нацизм - головна ідеологія і виняткова віра.
У Києві й Дніпрі, в Одесі й у Львові ти можеш вільно говорити російською, і телерадіомовлення всіляко до тебе заохочує. Покажіть-но мені таку ж шикарну ситуацією з усім українським в ОРДЛО?
Коли "Стрєлков" захопив Слов'янськ, я писав: ну невже нема спецназу, який би цю кодлу винищив? Дехто казав - заклик до війни. Та ні. Якраз у цьому разі б і війни не сталось.
Але спецназу не було.
Тому, Донбасе, дійсно вибач нас лише за одне: да, неможливе було неможливим.
Змінити це могли б ви - але ви не схотіли. І тут я вас не вибачаю.
Інакше тисячі й тисячі жили б, а ваші будинки досі стояли б спокійно.
Джерело