Шановні друзі, особливо мешканці Оболоні. Зараз в Київській міській раді обговорюється перейменування вулиці Маршала Тимошенка на честь українського письменника Миколи Кагарлицького, який саме на цій вулиці жив більшу частину життя.
Якщо ви нещодавно ходили до Мистецького арсеналу милуватися картинами Катерини Білокур, то знайте, що саме Кагарлицький своїми книжками, статтями, радіопередачами відкрив це ім'я.
В 70-90 роки він проводив величезну роботу по збереженню і популяризації української культури - писав, організовував творчі вечори, вів авторські передачі на радіо.
Микола Федосійович був одним з найбільш активних представників національно-демократичного руху, які в 80-90-х роках боролися за незалежність України. Я з ним познайомилася трохи більше десяти років тому, коли оселилася в сусідній квартирі.
На той час він важко потерпав від наслідків побиття "совєцькою" міліцією. 29 липня 1989 року біля Верховної Ради Миколу Кагарлицького було по-звірячому побито: потрощені ребра, побиті нирки, струс мозку.
За те, що прийшли під Раду з жовто-блакитним прапором. Заступився за львів’ян — вони приїхали підтримати студентів (перше голодування за прийняття національної символіки), а їх стали хапати й кидати, мов дрова, в міліцейські машини.
Відбиті нирки тримали його побіля лікарняного ліжка весь залишок життя - на діалізі по кілька разів на тиждень. Але попри це він працював, писав нову книгу, яка ще чекає на свого видавця. На жаль, сам Кагарлицький її вже не побачить - помер в вересні 2015 року.
Завдяки Кагарлицькому в Києві ще 1993 року з'явились вулиці імені Івана Козловського, Катерини Білокур, Михайла Донця, Михайла Гришка, Бориса Гмирі, Лариси Руденко. Правильно буде, коли з'явиться також і вулиця імені Миколи Кагарлицького.
Прошу друзів підтримати голосування за перейменування вулиці на його честь, вшанувати пам'ять непересічного українця. Це займе у вас рівно дві хвилини, а плюсів у карму ціла купа.
Джерело