Братання скінчилось навесні 2014 року.
Але до деяких слоупоків це ще не дійшло, або доходить повільно.
В армійців кадрових, сподіваюсь, ці ілюзії пройшли.
І те, що вони колись слухали разом з Кузьмою та Шингизом з російської армії Любе, хляли горілку та цілували один одного у вусаті мармизи - того вже нема. Горілку допили, Любе вимкнули, і Кузьма з Шингизом пішли пєндєлями виганяти нашого Семена зі штабів у Криму.
А потім почали стріляти у нього на Донбасі. Бо приказ прийшов - мочити Семена.
І росіяни насрали на братерство і пішли вбивати.
А у деяких наших Семенів навіть до 2015 року ще якісь ілюзії були. Смугасте братерство, біть добру, гаспада афіцери.
І ходили наші Семени з пляшкою через адмінкордон з Кримом до братушек колишніх, а там їх приймали і потім з ганьбою повертали нам.
Наче немає вже ілюзій і таких дурнів. Є лише прихована вата. А романтиків вже всіх навчили, сподіваюсь.
І от тепер наші спортсмени. Братерство, спорт, одна сім'я, інтерв'ю росзмі, абнімашки з прапорами.
Я розумію, що людина все життя через козла пригає, їй може ніколи газети читати. Може вона навіть не знає, що був Майдан, Крим, Донбас.
Викладається на 110%. Ніколи спину розігнути.
Але ж є люди з міністерства. Навчіть, бл*дь, вже нарешті наших, що можна робити і чого робити категорично не можна.
Джерело