Попередні історії були про закордонних спортсменів, але є на Олімпіаді український спортсмен, про якого хотілось би написати окремо.
Олімпійський чемпіон Лондона каноїст Юрій Чебан родом з Одеси. І не просто з Одеси, а з самого її серця. Юрій виріс на Дерибасівській. З почуттям гумору, як Ви розумієте, в нього, звісно ж, все ок.
Якось після перемоги на Олімпіаді його запитали, чи він був впевнений у перемозі? У відповідь Юрій сказав, що, окрім свого дезодоранту він не впевнений ні в чому.
Як і багато спортсменів, в дитинстві Юра перепробував багато спортивних секцій – бокс, карате, ушу. Два місяці займався навіть балетом в Одеському оперному театрі, але зрозумів, що то не його. Втік)
Юра був балуваним та неспокійним хлопцем, тому жоден з тренерів не хотів з ним возитись. Проблему вирішила мама Людмила - чемпіонка СРСР у греблі на байдарці, яка взяла справу в свої руки, привела його на воду, дала в руки весло і сказала: «Греби!».
Як не дивно, Юрій у веслуванні не просто затримався, а ще й швидко освоївся. І це при тому, що спортсмени-початківці впродовж тренування щонайменше двічі-тричі в каное перевертаються.
Така ситуація зрозуміла, оскільки керувати вузьким довгим і хитким суденцем за допомогою єдиного коротенького весла не так вже й просто.
Влітку перевертатись, звісно ж, нічого, навіть, напевно, приємно. А от уявіть собі, як в осінньо-весняний або зимовий період тренувань? Думаю, освіжаюче. М’яко кажучи.
Першим тренером, наряду з мамою, став Євген Лисяк, який і вже за півроку навчив Юрія «стояти в човні» та розвинув «почуття води».
Проблема була й в тому, що в Одесі не було тренувального каналу. Юрій добирався на тренування після школи на трамваї, тролейбусі, а потім ще й пішки. Загалом дорога займала 3 години.
Згодом хлопця запримітив старший тренер національної збірної України В'ячеслав Сорокін – представник СКА Збройних Сил України. Він запропонував тренуватися в Южному.
Саме йому Чебан завдячує вихованню бійцівського характеру. «По суті, він мій другий батько», - зізнався якось Юрій.
Перші перемоги прийшли досить рано, і вже в 18 років він поїхав на Олімпіаду в Афінах, де зупинився на стадії півфіналу. З Олімпіадою в Пекіні справи складались не так добре. Він туди просто не потрапив.
Черговий шанс на Олімпіаді Юрій отримав в Лондоні. Він їхав за золотою нагородою, оскільки про неї мріяла його мама, яка за свою кар’єру олімпійської медалі не мала.
Мама навіть казала, що бачила уві сні сина з «золотом». Зрештою так і сталось. Але шлях до медалі був непростим.
Юрій замовив собі човен за півроку до ігор, а привезли його лише за тиждень до Олімпіади, та й ще й не тої моделі. Довелося виступати на тому, що був. При цьому, через заходи безпеки склалась дивна ситуація.
Човен стояв за парканом, і Юрій його бачив, але випробувати його не дозволяли через заходи безпеки.
Ще в Лондоні (тобто ще 2012 року) через різні обставини українські човнярі перестали контактувати з російськими. Ця конфронтація існує й досі.
Тоді на Олімпіаді російські ЗМІ заявили, що їх спортсмену, який вважався фаворитом, завадив вітер, однак Юрій не пожалів конкурента в коментарях: «Після програшу можна звинувачувати цвіркуна в тому, що він не так співає, і жабу, що вона не так крякає», - відрізав Чебан.
Черговий етап конфронтації очікував на Юрія в 2014 році на чемпіонаті світу, який проходив в Росії, і який він теж виграв. Тоді Чебана критикували за те, що він взагалі туди поїхав, але Чебан відповідав просто: «Росіян треба наказувати в них же вдома!». Він навіть збирався намалювати на каное всім відомі літери.
Підтримувала в рішенні таки їхати й мама Людмила: «Чому Юра виграв? Він поїхав туди за землю свою воювати. Ця перемога дуже важлива. Перемагаємо на всіх фронтах!».
Перемога не була простою. На фініші росіянин Алєксєй Коровашков, який недвозначно набив на своєму каное «На Берлін!» вже святкував, думаючи, що переміг, і навіть диктор оголосив його переможцем, але фотофініш показав, що Юрій був першим. Довелось росіянину слухати гімн України)
Юрій Чебан дуже близько до серця сприймає, що відбувається в державі.
Якось, 2014 року після переїзду багатьох спортсменів виступати під іншими прапорами, в нього теж про це цікавились.
Звісно ж, такі пропозиції були. Але Юрій відповів: «Є одна обставина – я люблю свою країну, я люблю Одесу. Я вже півроку їжджу на змагання за свій рахунок. Розумію, в країні зараз війна, люди утримують армію…Нічого, переживемо, я вірю в майбутнє України!»
Те, що він з України, Юрій намагається підкреслювати всюди. Ось і на цій Олімпіаді він розмалював каное в патріотичні кольори і з могутнім козаком.
Завтра близько 15-15 Юрій почне свої змагання на Олімпіаді в Ріо. І дуже хочеться побажати йому удачі. Вперед, Козаче! Греби!)
Джерело