В Україні ніколи бізнес не почувався вільно, хоча здебільшого призвичаювався до ситуації. До «хотєлок» податківців, пожежників та усіх інших бізнес-чиновників. Але часом зашморг на шиї підприємців починають затягувати занадто сильно.
Приміром нещодавно Верховна Рада проголосувала у першому читанні неоднозначний Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо мінімізації впливу на адміністрування надходжень до бюджету».
Документ підготовлено ще попереднім складом Кабміну. Але нинішній, вочевидь, його підтримує. Окрім суто технологічних аспектів, там є статті, які реально тиснутимуть бізнес в Україні і ставатимуть бар’єром на шляху і так кволого інвестиційного струмка.
Цим актом передбачено, що скарги платників податків на рішення контролюючих органів, зокрема митниць, подаються одразу до Державної фіскальної служби. Тобто нардепам пропонують проголосувати за виключення проміжних ланок процедури адміністративного оскарження. Такими на сьогодні є контролюючі органи у Києві та в областях.
Таким чином, може бути встановлено однорівневу систему оскарження. Що це означатиме для бізнесу? Точно нічого доброго. Адже будь-який підприємець стане більш вразливим до свавілля контролюючих органів. Він втратить додаткову можливість захисту.
І це зменшує його шанси побороти тиск владної машини. Якщо цю формулу збережуть в остаточній версії закону, це призведе до необ’єктивного розгляду скарг підприємців і утисків бізнесу в Україні.
Я погоджуюся, що чинна система досудового оскарження також не є ефективною. Однак однорівнева система, що пропонується взамін, є ще гіршою. Це рішення нагадує мені спробу молотком вбити муху на чужому лобі.
Воно однозначно не сприятиме захисту прав платників податків. До того ж, підвищення ставок судового збору негативно впливатиме на можливість захисту цих прав у суді.
Готуючи документ до другого читання народні обранці мають передбачити можливість апеляції на рішення ДФСУ. Інакше годі буде і думати про збільшення іноземних інвестицій в Україну.
Ба більше, присутні тут інвестори замисляться щодо доцільності свого подальшого перебування у країні, яка свідомо погіршує умови ведення бізнесу.
Адже Україна у рейтингу Всесвітнього банку «Doing business» і так посідає невтішне 83-є місце, позаду Ботсвани, Гватемали та Руанди…
Немає сумніву, що адміністративні клешні, якими держава вже стисла шию і так кволого українського бізнесу, треба послаблювати.
Будь-які спроби діяти навпаки матимуть зворотний від очікуваного ефект. Адже від піаніста, скутого кайданками, марно вимагати грати «Місячну сонату» Бетховена…