Будьте готові, завжди готові

З якогось дива Ютуб почав підсовувати мені сюжети про "виживальників". Втім, якщо розібратися, то все логічно: війна стає затятішою, Росія вдається до відвертого терору проти мирних мешканців і очевидно, що нас очікують нелегкі часи, а якщо вірити алгоритмам Ютубу, то навіть дуже нелегкі. Я довіряю прогнозам інтернет-алгоритмів, як колись довіряв народним прикметам, скажімо, тій, що ластівки літають низько перед дощем. Не те щоб ластівки ніколи не помилися, але про всяк випадок брав з собою парасолю. Як давно я не бачив ластівок! –  а Ютуб – ось він, завжди з тобою.

Отож, спостерігаючи на екрані комп’ютера за людьми, які будують собі житло в необжитій місцевості – всілякі будиночки або землянки з акуратними пічечками і якимись ліжками з глини та палок – я мимоволі замилувався як хвацько вони працюють: злагоджено, швидко, шпарко й, що характерно, без мату.

Зовсім інша річ – опинитися віч-на-віч із суворою правдою життя, коли в тебе не буде не те що необхідних умінь та інструментів, але й навіть того стану здоров'я, який ще зберігається сьогодні

Оце останнє якраз навело на думку, що є у тих роликах щось несправжнє. А придивившись уважніше, збагнув що саме не так у цих інтернет-виживальників. За замовчуванням їх позиціонували як свого роду "нових робінзонів", які облаштовувалися маючи  лише найпростіші загальнодоступні інструменти, на зразок ножа, пили або сокири, однак у процесі роботи у них раптом з'являвся акумуляторний дрель, болгарка, степлер, шурупи й маса інших інструментів, деякі з котрих можна знайти далеко не в кожного професійного будівельника. І якщо спробувати поставити себе на їхнє місце (а якраз у цьому полягає сенс цих роликів), починаєш розуміти штучність і навіть фальшивість подібного роду "рекомендацій для виживання", тому що одна справа прибути на знімання відеоролика з пікапом повним обслуги, інструментів та різного роду заготовок і зняти необхідну кількість дублів, маючи можливість у будь-який момент сказати "Та ну нафіг, на сьогодні досить, продовжимо завтра!". А зовсім інша – опинитися віч-на-віч із суворою правдою життя, коли в тебе не буде не те що необхідних умінь та інструментів, але й навіть того стану здоров'я, який ще зберігається сьогодні.

До всіх неприємних сюрпризів, котрі підкидає та підкидатиме нам війна, все одно неможливо бути повністю готовим. Єдине до чого сьогодні належить готуватися – це до всього

Ні, я не хочу цим сказати, що в коротшій чи дальшій перспективі нам знадобляться саме навички "виживальників", хоча й цього не варто відкидати. Тим більше я не вважаю, що зайве готуватися до скрутних часів, набуваючи нових знань, якихось специфічних умінь і навичок, скуповуючи упси й павербанки, гарячково поповнюючи різноманітні матеріальні припаси. Зовсім ні! Я лише стверджую, що до всіх неприємних сюрпризів, котрі підкидає та підкидатиме нам війна, все одно неможливо бути повністю готовим. Єдине до чого сьогодні належить готуватися – це до всього. А позаяк усього не врахуєш, не передбачиш і не забезпечиш, то найголовнішим завданням на сьогодні є насамперед моральна підготовка до прийдешніх випробувань.  

А щоб закріпити цю просту думку, розповім історію, вичитану в  Карлоса Кастанеди. Під час його зустрічі з доном Хуаном, той про щось запитав. Кастанеда не знав відповіді і пішов готуватися. Але наступного разу дон Хуан запитав його зовсім про інше. Коли ж цілком резонно з’ясувалось, що той знову не знає відповіді, дон Хуан запитав чи він готувався. "Звичайно, я готувався", - запевнив Кастанеда. І дон Хуан сказав: "Не треба готуватися, треба бути готовим".

Спеціально для Еспресо.

Про автора. Ігор Танчин, політолог, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.