Чи пронесе Україну після випробування Пхеньяном нових ракет?

Чесно кажучи, після того, як Північна Корея заявила, що в минулі вихідні успішно провела випробування нової своєї розробки – крилатої ракети великої дальності – перше, що спало на думку: тепер з-за океану не виключені звинувачення України в передачі режиму Кім Чен Ина технологій виготовлення такої зброї

Уже ж було

Схожу проблему Київ мав після успішного випробування Пхеньяном балістичних ракет.  Спочатку в Україні (2011-й) були засуджені на вісім років два північнокорейських шпигуни за спробу отримати доступ до технічної документації на ракетні технології “Південмашу”. Лю Рю Сонг Чель і Лі Тхе Кіль, яких, за даними експертів ООН, цікавили ракетні системи, паливо, рідкопаливні двигуни, відсиділи в житомирських колоніях більшу частину терміну й вийшли на волю у 2018-у за “законом Савченко”.

Цей факт, а також несподіваний після років невдач прорив КНДР у липні 2017-го на випробуваннях міжконтинентальної балістичної ракети, яка теоретично може долетіти до території Сполучених Штатів, подвигала ракетного експерта Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майкла Еллемана в статті у The New York Times вважати саме “Південмаш” з Дніпра “найбільш ймовірним джерелом двигунів” північнокорейської МБР.

Логіка експерта була проста: від початку війни з Росією “Південмаш” втратив замовлення ВПК РФ, тому міг прагнути оборудкою з КНДР вийти з кризи. Ну, або місія наступної партії шпигунів Кім Чен Ина була успішнішою. Звісно, “Південмаш” спростував звинувачення, а відтак і сам пан Еллеман заявив, що не вірить у причетність української влади до постачання ракетних двигунів Північній Кореї. Але осад, як-то кажуть, лишився.

Щодо крилатих ракет, то Україна на виконання Будапештського меморандуму позбулась їх усіх із арсеналу часів СРСР. Та коли один з підписантів-гарантів цього папірця розв’язав війну, повернулась до цієї теми. Крилата протикорабельна ракета Державного конструкторського бюро “Луч” пройшла випробування, взята на озброєння й у березні поточного року перший комплекс РК-360МЦ “Нептун” було передано ВМС. Про проект КБ "Південне" щодо дозвукової крилатої ракети “Коршун-2” говорилось кілька років тому в якості комерційного, себто експортного варіанту, та й по тому. Можливо, нова влада, заглядаючи в очі Путіну, цей проект поховала, а, можливо, розробка продовжується в умовах державної таємниці.

Але якщо Майкл Еллеман в статті про двигуни для МБР в якості країни-посередника натякав на Росію (давнього партнера КНДР), то зрозуміло, що останні загравання Офісу президента з Китаєм (давнього партнера КНДР), довіри у Вашингтоні до Києва аж ніяк не прибавили. 

Вашингтон – Пхеньян

“Північна Корея назвала нову крилату ракету “стратегічною зброєю великого значення”, що відповідає заклику лідера Кім Чен Ина зміцнити військову міць країни, - пише американська Politiko, - себто, слід мати на увазі, що ці ракети розроблялися з наміром озброїти їх ядерними боєголовками”.

А ядерна програма КНДР – це вже серйозно.

В 1964-у за сприяння СРСР було збудовано ядерний науково-дослідний центр в Йонбені, де наступного року запрацював радянський реактор ІРТ-2000 потужністю 2 мегавати (пізніше його розігнали до 5 мегаватів). У 1968-у КНДР підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого ставилась, щоправда, як Москва до Будапештського меморандуму. Тицьнута світовою спільнотою писком у очевидне, вийшла з ДНЯЗ у 2003-у, а у 2009-у видворила з Йонбені останніх інспекторів МАГАТЕ.

Як ми пам’ятаємо, активні спроби потоваришувати з Кім Чен Ином робив президент Дональд Трамп. Після його саміту з диктатором в червні 2018-го у Сингапурі Кім Чен Ин навіть обіцяв “повну денуклеаризацію” Корейського півострова, включаючи демонтаж центру в Йонбені в присутності інспекторів США і МАГАТЕ. А потім був їх спільний саміт у в’єтнамському Ханої у лютому 2019-го, який закінчився повним провалом: Кім Чен Ин вже не обіцяв тотальної денуклеаризації, але прагнув зняття усіх без винятку санкцій. 

Тим не менш, реактор в Йонбені з часів Сінгапуру мовчав, випробування стратегічних видів озброєнь не проводились. Донедавна. Минулою весною Пхеньян запустив у море дві балістичні ракети малої дальності. У липні МАГАТЕ зафіксувало відновлення робіт на реакторі, який – це відомо - може виробляти плутоній для ядерної зброї. І ось тепер “стратегічні” крилаті ракети.

“Поновлення КНДР випробувань, ймовірно, є спробою тиску на адміністрацію Байдена в зв'язку із заморожуванням дипломатичної діяльності після того, як Кім не зміг використати свій арсенал для отримання економічних вигод під час президентства Дональда Трампа”, - пише “Політіко”. Хоча досі на всі спроби адміністрації Байдена відновити діалог Пхеньян висував вимоги, аби спершу Вашингтон “відмовився від своєї ворожої політики”.

“Військовий план Північної Кореї полягає в тому, щоб завдати превентивного удару по військах США в Південній Кореї і Японії, якщо вторгнення їм здасться неминучим, - каже Джеффрі Льюїс з Інституту міжнародних досліджень Міддлбері. - Крилаті ракети мають значні переваги з точки зору раптовості, маловразливості і точності”. “Маючи дальність дії 1500 км, вони можуть нанести удар по всій Японії, включаючи військові бази США на Окінаві”, - підтверджує колишній експерт по Кореї ВПС США Деніел Пінкстон.

Тому що послідовні

Ми дарма думаємо, буцімто те, що пасталакають наші “килимові” арахамії (цирковий термін – “кавьорниє”) – виключно для внутрішнього вжитку. Наші партнери, знаючи з досвіду з ким мають справу, все уважно моніторять. І роблять висновки.

“Моїм основним посланням було наступне: якщо Захід буде і далі відмовлятися від інтересів України заради дружби з Росією, Україна може повернутися на Схід”, - сказав Олексій Арестович”, - цитує “Люсю” NBCNews. “Якби я був китайцем і хотів би диверсифікувати свої джерела військового потенціалу... Україна - непогане місце для пошуку”, - каже колишній експерт міністерства оборони США з питань європейської політики і політики НАТО, а зараз науковий співробітник Центру аналітичних досліджень американської безпеки Джим Таунсенд.

…В українсько-американських стосунках був цікавий епізод. В кінці 2018-го Росія направила “на навчання” до Венесуели два  стратегічні бомбардувальники Ту-160, здатних нести ядерну зброю, зокрема, на крилатих ракетах серії Х-55 із малогабаритною боєголовкою з термоядерним зарядом потужністю 200 - 500 Кт. Вашингтон тоді нервував сильно – ці ракети, в разі наявності на бортах, сягали території США.

При чім тут Україна? А при тім, що з російського парку із 16-и Ту-160 половина – колишні українські. На авіабазі в Прилуках було 19 “Блекджеків”. Починаючи з 1998-го 10 було утилізовано, один переданий в Полтавський музей дальньої авіації, в 8 – Росії. Оскільки Ту-160 носять власні імена, а у Венесуелу полетіли “Микола Кузнєцов” і “Василь Решетніков”, неважко з’ясувати, що лякати Дядечку Сема літали саме колишні українські. 

Київ спершу “заряджав” Москві за літаки $3 млрд. Згідно підписаної 8 вересня 1999 року в Ялті міжурядової угоди 8 Ту-160, 3 Ту-95МС, 575 крилатих ракет і аеродромне обладнання пішло за безцінь – в якості списання $285 млн. газового боргу. Так-так! 575 ракет Х-55 і Х-55СМ - варіант зі збільшеною з 2500 км до 3500 км дальністю польоту. 

Зрозуміло, що ці ракети були без ядерних боєголовок (чим їх начинили в Росії – інше питання). Зрозуміло, звинувачувати Київ у тому, що біля берегів США вешталися колишні українські бомбардувальники з можливою наявністю на борту колишніх українських крилатих ракет було б вершиною глупства. Ніхто й не звинувачував.

Північнокорейське інформагентство, інформуючи про випробування своїх крилатих ракет, повідомило, що вона літали і по еліптичній траєкторії, і виписували “вісімку” й, пролетівши 1500 км, таки влучила в ціль.  

Тож, коли Київ цілується в зуби з Пекіном, забувши (?) що там поряд Пхеньян, не відпускає враження, що доморощені стратеги з Банкової переконані: ракети літають лише по прямій, на кшталт міжнародної політики. І навіть збагнути не можуть, які “вісімки” часом виписують одна й друга.