Вірус "США нас зливають" і "Америка не хоче перемоги України" косить ряди не тільки пересічних "антонін", які вперше з 24 лютого почали відкривати політичні новини. Антизахідна шиза почала косити ряди головних редакторів, депутатів і представників місцевої влади. На думку всіх цих людей США і інші наші західні партнери мусять віддати їм всі HIMARS, Patriot, "томагавки" і парочку ядерних бомб. Все від того, що українське суспільство ніколи не вчили бути дорослими і жоден публічний політик за 8 років так і не пояснив економіку війни. А ми усе ж не пуп Землі, до 24 лютого ми займались басейнами, дитсадками і дорогами — свідомо наплювавши на свою безпеку. Нам допомагають, бо мають глибоку симпатію до рішучого українського суспільства і повагу до феноменального ЗСУ. Світ не сприймає всерйоз відео Арестовича і твіти Подоляка з історіями про те, як вони шлють на три літери США.
Щодо шалених цифр, які блукали у твіттерах Подоляка — голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі добре пояснив на прес-конференції Рамштайн 3.0.
"Я не впевнений, де взяті цифри, на які ви посилаєтеся, але я говорив із генералом Залужним, і ми отримуємо списки. Це офіційні запити від їхнього міністерства оборони. Вони просили 10 батальйонів артилерії; було поставлено 12 батальйонів артилерії. Знову ж таки, було поставлено 97 тисяч протитанкових систем. Це більше протитанкових систем, ніж танків у світі. Вони просили 200 танків – вони отримали 237 танків. Вони просили 100 бойових машин піхоти - вони отримали понад 300. Ми поставили 1600 або близько того систем ППО (Stinger — ред.) та близько 60 тисяч ракет до них. Це – коли я говорю "ми", я маю на увазі міжнародне співтовариство. Ви дивитеся на 260 артилерійських ствольних систем. Або ракетна, або ствольна артилерія вже поставлена. Загалом 383 одиниці, і, як я вже сказав, майже півмільйона артилерійських снарядів також поставлено. У результаті - і я можу продовжити весь список - у результаті все, про що просив генерал Залужний, якнайшвидше, ми отримуємо через міжнародне співтовариство, через Сполучені Штати, союзників і партнерів, і ми робимо це так швидко, як тільки можемо".
Це слова бойового генерала США, який у постійному контакті з нашим Генштабом про реальні бойові потреби. Їх треба прийняти і розуміти. Інакше дуже сильно боюсь, що після завершення нинішньої війни у фаворі будуть любителі Росії, Китаю, екзорциста Арестовича і знову легких рішень. І все це разом буде ломитись у нашу високу політику. Завдяки тьотям, які вперше почали читати хоч якісь політичні новини, — усе це матиме шанс, бо ж у нас виборча демократія.
У Рамштайні було іще одне спростування від глави Пентагону Ллойда Остіна — заяви замміністра оборони Ганни Маляр, що ми отримали лише 10% потрібної збройної допомоги. Остін сказав, що в постійному контакті з міністром Резніковим і Головнокомандувачем ЗСУ Залужним. Від них таких цифр він не чув.
"Ми з генералом Міллі брали участь у багатьох боях, і коли ви в бою, ви ніколи не можете отримати достатньо того, що хочете. Ви завжди хочете більшого. Ви завжди вірите, що вам потрібно більше, і я це відчував. І тому я, звичайно, розумію, до чого хилять українці, і ми наполегливо добиватимемося, щоб отримати все, що їм потрібно", — сказав американець.
А тепер ще хочеться пояснити економіку війни — і як озброєння доходять до нас.
Перше, російські очільники, російські пропагандисти і російська опозиція, хоч Гіркін, хоч російські ліберали — всі як один єдині в думці, що хист українських воїнів і західне озброєння дають нереальні результати. Тому три місяці поспіль з усіх російських майданчиків лунають заклики: чи можна якось жахнути західну підтримку наших військ. І тут перед нашими західними союзниками постало нове питання: як доставити західне озброєння, не привертаючи уваги пацієнта — тобто РФ. США дуже чітко слідує своїй тактиці оголошувати про передачу чогось тільки тоді, коли в реальності воно вже або поставлене, або в процесі. Згідно з американськими стандартами, перед передачею у конкретну частину йде великий процес. Зброю пристрілочно використовують, проводять аналіз, і тільки потім передають у війська. Тобто слова про поставки в серпні на практиці означають, що в серпні вона уже буде в бою разом із вишколеними спеціалістами. Це підтверджували не раз мої знайомі із ЗСУ — коли у нас з'являються фотки нових "подарунків" — вони уже пару днів як працювали на важливих напрямках.
Коли у нас дивляться на новий пакет американської допомоги, оголошеної Остіном — і скиглять, що мало, тут треба враховувати, що чимало свого майна і зброї, які вже передані нам, передають за іншою схемою. Через союзників. Власне тому, у релізі були не просто так згадані Польща, Британія і Словаччина. Є речі, про які американці не кажуть у пресі. Відповідно до офіційної інфи, американці нам передали близько 150 М777. В реальності, їх майже вдвічі більше.
Далі про економіку війни. Перед США стоїть питання, як вигідно і зручно довезти всю обіцяну допомогу. Літаками до Жешува не просто дорого — часто навіть там немає відповідної кількості злітних смуг для великих вантажних літаків. Тому велику кількість допомоги домовилися тягати в Рамштайн. За найскромнішими підрахунками, доставка однієї тонни вантажу літаком із Сан-Франциско до Рамштайну коштує по нинішнім цінам під 20 тисяч баксів тільки в плані пального. Одна гармата М777 важить 4,2 тони. Тобто, це десь близько 72 тисяч. Вантажі могли б ходили морем, але це теж близько місяця. А у випадку з Україною додаткові складнощі, бо наше море заблоковане Росією і напряму в Одесу ми возити їх не можемо. Тому американцями треба продумувати логістику з ближніми до нашої країни портами — Гданськом і Клайпедою. Далі залізниця, як уже заявив днями Джозеф Байден "велика проблема, що в України колія російського типу". Це заважає вирішити і питання експорту зерна, і проблему імпорту озброєнь.
Про "малу кількість HIMАRS". Чотири пускові установки, при постійному забезпеченні ракетами можуть із запасом покрити весь північно-східний фронт. Навіть один HIMARS може наробити лиха окупантам якщо його повноцінно забезпечити снарядами. Ті, що б’ють на 100 кілометрів, нам підтверджено дають.
А тепер підсумуємо — лідер кожної демократичної країни має зобов'язання насамперед перед своїми виборцями. Ми не можемо щось вимагати від Джо Байдена, Матеуша Моравецького і навіть Емманюеля Макрона. Їм є кого захищати і без нас — це інтереси власної держави і свого виборця. Ми до 24 лютого сподівались, що пропетляємо і війна ніколи не прийде в наш дім — але є реальність. І це крижаний душ для всіх.
Тому велика подяка нашим союзникам і геть наших ворогів, геть пошукам хороших русских і постійного цькування наших друзів. Я знаю нащо ця антизахідна риторика в часи війни — щоби наші інфантили від влади, на яких клейма ніде ставити — мали алібі, як не виконувати обіцянки Байдену, МВФ і ЄС. Щоби потім тягнути нас усіх до Росії, Китаю і екзорцистів із легкими рішеннями для колективної "Антоніни".
Використані фото Reuters