На відміну від “традиційних” економічних криз, економічна криза 2020-2021 років була зумовлена природним явищем – пандемією COVID-19. Для того, щоб зупинити чи хоча б пригальмувати розповсюдження нового вірусу та зменшити безпрецедентне навантаження на національні системи охорони здоров’я, країни були змушені вдатись до надзвичайно жорстких та масштабних карантинних обмежень в тому числі до локдауна. Ці заходи негативно вплинули на економічну активність та стали причиною глобальної економічної рецесії.
Не уникла економічної кризи й Україна, яка (криза) перервала процес відновлення української економіки протягом 2016 - 2019 років після кризи 2014 - 2015 років. Так, напередодні кризи в 2019 році реальне зростання ВВП за підсумками року складало 3,2%, при цьому майже всі види економічної діяльності (крім промисловості) демонстрували позитивну динаміку. В 2020 році ВВП України зменшився на 4%, промислове виробництво - на 4,5% (добувна – на 3%, переробна – на 5,9%). Скоротились обсяги експорту та імпорту товарів та послуг відповідно на 7,8% та на 12,5%. Рівень безробіття зріс до 9,5% з 8,2% в 2019 році.
За даними ДССУ ВВП в І кварталі 2021 року знизився на 2,2% порівняно з відповідним кварталом 2020 року. Водночас, величина сезонно скоригованого ВВП зменшилась на 1,2% порівняно з ІV кварталом 2020 року. Водночас, ВВП за оцінками Мінекономіки в 2 кварталі поточного року має зрости на 6% порівняно 2 кварталом 2020 року, а за всього за 2021 рік зростання становитиме 4,1%, а в 2022 році – 3,8%. Схожі прогнози дає НБУ: в 2021 році ВВП має зрости на 3,8% порівняно з 2020 роком, а в 2022-2023 роках зростатиме на 4% щорічно. Це означає, що Україна протягом 2021-2022 років може повернутись до докризового рівня ВВП, якщо не почнеться нова хвиля пандемії COVID-19 з усіма відповідними наслідками.
Найбільш негативний вплив на економіку мав жорсткий локдаун, який передбачав зупинку всіх підприємств, крім тих, що мають критичне значення для забезпечення життєдіяльності населення. До цього додались втрати підприємств (передовсім, мікро-, малого та середнього бізнесу), діяльність яких була обмежена в рамках карантинних заходів. Ці втрати, в свою чергу, також негативно вплинули на економіку в цілому.
Криза 2020 року мала свої особливості. Так, українська економіка виявилась більш стійкою, ніж очікувалось. За попередніми прогнозами НБУ український ВВП в 2020 році мав скоротитись на 6%. МВФ спочатку говорив про падіння ВВП на 8,2%, а потім 7,2%. Для порівняння у 2009 році ВВП впав на 14,8%, під час кризи 2014-2015 років на 6,3% та 9,4% відповідно. Але при цьому в 2020 році Україна понесла серйозні економічні втрати, які додали проблем економіці України щонайменше в коротко- та середньостроковій перспективі.
За даними НБУ на початку кризи громадяни почали забирати кошти з банків. Але цей процес не набув якихось суттєвих масштабів та тривав відносно недовго. Банки повертали кошти на першу вимогу вкладників. Протягом 2020 року гривневі депозити населення зросли на 26,5%, тоді як гривневі кошти суб’єктів господарювання збільшились на 34,5%. Звичайно, банківська система також відчула на собі вплив кризи, але змогла пережити кризові часи досить впевнено в тому числі завдяки “докризовому” реформування банківського сектору та антикризовим заходам НБУ.
Боротьба з пандемію COVID-19 вимагала від України суттєвих фінансових витрат. Так, за даними Рахункової палати Україна протягом 2020 року витратила на боротьбу із COVID-19 105,1 млрд грн. З цієї суми 91,8 млрд грн та 10,3 млрд грн було профінансовано відповідно з державного та місцевого бюджетів, а 3 млрд грн. з інших джерел. І за перше півріччя 2021 року на ці цілі за даними Міністерства фінансів України було витрачено 26,3 млрд грн, а всього на боротьбу СOVID-19 в 2021 році виділено 36 млрд грн.
Для фінансування протиепідемічних заходів в квітні 2020 року було створено спеціальний Фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками. Станом на 31 грудня 2020 року з 80 913,8 млн грн коштів Фонду боротьби з СOVID-19 було розподілено 96,9% і використано 84,8% від розподілених коштів, тобто 66 470,8 млн. грн. При цьому слід зазначити, що окремі напрями та ефективність використання коштів фонду стали предметом гострих дискусій в суспільстві.
“СOVIDна” економічна криза в черговий раз показала, що країни зі слабкою та нереформованою економікою має обмежені можливості стимулювати економічну активність в тяжкі часи. Водночас вона вимагає переосмислення різних вимірів економічної політики.
Крім традиційних економічних втрат, Україна , як і всі інші країни, понесла також так звані навчальні втрати. Це втрати, пов’язані з «шоковим» переходом на дистанційний режим навчання. По-перше, не всі школи змогли це зробити в належний спосіб в тому числі внаслідок проблем до інтернету. По-друге, навіть за наявності технічних можливостей якість отриманих в дистанційному режим знань залишає бажати кращого. А втрата знань сьогодні – це конкретні суттєві економічні втрати в середньо- та довгостроковій перспективі.
Карантинні обмеження стимулювали цифрову трансформацію виробничо-комерційної діяльності та державного управління. Очевидно, що використання «цифрового» потенціалу – це одна з ключових передумов успішного соціально-економічного розвитку країни. Водночас, дуже важливо, щоб діджиталізація суспільства не послаблювала демократичних засад та демократичного представництва.
Пандемія СOVID-19 поставила на порядок денний необхідність переосмислення взаємодії центральної та місцевої влади в період криз, створення механізмів екстреної мобілізації фінансових коштів та матеріальних ресурсів, необхідних для проведення антикризових заходів.