Скажу вам чесно свою думку. Як відчуваю особисто я. Якщо пересічна людина півтора року просиділа в окопі в багнюці з автоматом під обстрілами, бачила смерті, контузії, кишки, як людям відриває руки та ноги, чорну безнадію, була просто бойовою одиницею, циферкою, котра змушена втискатись обличчям в землю, ховаючись від куль при штурмі обгорілої посадки, їла холодну консерву з бляшанки чорними від сажі руками, бігла з автоматом по ворожому окопу, впритул розстрілювала ворогів і сто разів була на волосок від смерті, — так от, ця людина має повне право вертіти на *** всі наші гендерні рівності та нерівності, весь наш патріотизм, всіх "наших котиків" і весь наш марічкосвіт, всі наші подяки за ранок, обід і вечір, за каву і мирне життя, всі наші обурення і всі наші уявлення про те, як їм краще поводитись і що казати. Тому що вона перебуває у пеклі, на відміну від нас, і її світ трохи інший за наш. Трошки.
Читайте також: В чому суть розчарованості — у претензії військовим, що не навоювали обіцяного?
І цей пересічний військовий має повне право говорити й жартувати про все, що йому заманеться, якщо це хоч на міліметр його розважить і полегшить менталку. Всі найчорніші жарти, всі нетолерантні та неполіткоректні прикольчики. Бо його найпершіша задача в житті зараз – особисте виживання. На відміну від більшості з нас. Вибирати слова, живучи нормальним життям, і вибирати слова, перебуваючи дуже довго на війні, — це дві різні реальності обирання слів.
Безліч видань рясніють численними порадами психологів цивільному населенню, яке постраждало здебільшого від звуків сирен і курсу долара, але цивільне населення не дозволяє військовим рятуватись своїм гумором. І психологи їм не пишуть, як вони мають справлятись зі стресом, бо х*р його знає, як опанувати стрес, коли на тебе їде танк і по тобі стріляє.
Щобільше, вимогливе суспільство строго стежить за моральним виглядом військовиків, щоб не ганьбили нас і воювали благородно. Там, біля Розового, на тих стрімах ще два місяці тому сидів Фарш, неймовірно харизматичний воїн, еталонний цинік і гендерний варвар загинув на початку вересня під Бахмутом. Хитрун, знайшов спосіб врятуватись від феміністок. Так би і його зараз розпинали на Гендері в деталях. Уявіть, скільки отаких нетолерантних загинуло при штурмі Авдіївки. Треба її віддати назад і хай штурмують тільки коректні й світлоголові солдати, інше нам не підходить - що нє?
Якщо нас так зачіпають образливі жарти чи цинізм від військових, то про яку толерантність до них ми всі тут торочимо? Що саме ми збираємось як суспільство толерувати їм після війни?
Яку б хе*ню вони не городили, кого б не ображали — дайте їм спокій. Хай хоч від свого народу його мають, бо ворог їм точно спокою не дає. 24/7.
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.