Владна команда взялась до оптимізації законів на вимогу ЄС до країни-кандидата з найбезпечнішого боку: не корупція, не суди, а мовне законодавство.
Кабмін вніс до ВР законопроєкт із доповненнями до закону про мови нацменшин. Проєкт закріплює росіян "нацменшиною". Хоча за фактом серед тих, хто не спромігся освоїти державну і тримається за російську, більшість – етнічні українці. Просто мовно не адаптовані. Точніше, цілеспрямовано дезадаптовані окупантом за мільярдні бюджети.
Зверненням до неоднозначної (бо ЄС все ж чекає від нас активності щодо іншого) ініціативи негайно скористались лобісти росмови.
Проєкт закону пише, що вже 5-х років по війні вистачить, щоб всі забули одну з причин "СВО" і ракетних обстрілів, "говори по-русски или умри", моментальну заміну підручників, бібліотечних фондів, вчителів на російських після окупації, спалення українських книг...
Читайте також: Російськомовні військові заслужили на те, щоб їх ніхто не чіпав
Отже, вже через 5 років по війні, коли б вона не завершилась, росмова отримає, як і всі інші "мови нацменшин" (і угорська, звісно):
Дозвіл на освіту від дитсадка до вишу для росмови все ж не прописали (навіть для приватних закладів). Та й без потреби: за фактом в нас досі тяжко знайти повноцінно україномовні дитсадок, школу, коледж, університет. І всі про це знають. За фіксоване документально через подання скарги порушення мовного законодавства нікого не карають.
Але тут росіяни – виключення. Ті ж угорці право на повну (від дитсадка до вишу) освіту недержавною мовою отримають. Бо належать до меншин, у яких рідна мова – одна з мов ЄС.
Читайте також: Дерусифікації нам замало, нам потрібна українізація
***
На жаль, не знайшлось кому пояснити владі (бо владна партія вже за фактом перетворилась на симулякр, їм навіть конверти перестали передавати через об’єктивну непотрібність), що відмова держави від асиміляції певної соціальної групи закінчується для держави дуже погано – бунтами, руйнуваннями, знищенням громадського миру і безпеки та шаленими витратами. І що підкладання такої міни під нацбезпеку не можна виправдати ніякими поточними задачами. Та й в ЄС по суті вимагає геть іншого.
І так, йдеться саме про соціальну групу – не етнічну, бо більшість мовно неадаптованих все одно лишаються українцями.
Та й щодо термінів... На мою думку, навіть якщо взагалі визнавати мовно неадаптованих українців "нацменшиною", причому саме російською, то 5 років – це критично мало. Українці так швидко не простять. Втікачі з-під окупації та бійці так швидко не подолають травматичний синдром щодо росмови.
Я б казав, що якщо десь позначати попередньо якісь терміни "можливого повернення культури Москви" - то йтись має про 25 років.
Одне покоління (якщо рахувати традиційно "4 покоління на століття"). А там вже дивитись. А не прописувати норми наперед. Бо ми (і частина міжнародних структур) працюємо над фрагментацією РФ задля глобальної безпеки. Тож за хорошого розвитку подій за 25 років може вже йтись про мову ерзі, татарську чи карельську, а не про "русскій язик".
Про автора. Олексій Голобуцький, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.