Домовленості з диктаторами нічого не варті

Візит Сі Цзиньпіня дуже нагадує візит Хрущова

У 1959 році Хрущов прилетів до США, де провів багато зустрічей і навіть поїздив різними штатами. Це схарактеризували як початок розрядки міжнародної напруги. Апогеєм розрядки став Гельсінський прикінцевий акт, за яким СРСР зобов’язався дотримуватись прав людини, тоді ж почали виникати Гельсінські спілки.

Візит Сі Цзиньпіна дуже нагадує візит Хрущова. Неочікувано багато позитивних сигналів, серед яких і публічна відмова від воєнного розв'язання питання Тайваню, і необхідність вести постійний діалог тощо. Разом з цим, ніяких досягнень під час візиту не було, як і у Хрущова.

Я згадав стару розрядку тому, що те, як тоді розгорталися події, дуже нагадує мені сьогоднішній день.

Попри дружній візит Хрущова, вже за рік американсько-радянські відносини  погіршилися через збиття американського літака розвідника U2, а 1963-го вибухнула Карибська криза. Тобто, всупереч позитивним сигналам від Сі, я думаю, що найближчим часом ряд подій можуть затьмарити ці позитиви. Серед них і те, що Байден знову обізвав його диктатором.

Результатами розрядки стали дійсно дуже багато взаємних договорів про зменшення ядерного озброєння, та угоди про відносини між США та СРСР. Фактично, розрядка означала, що США визнають роль СРСР як ще одного полюсу і шукали формату визначення мирного співіснування. Сьогодні це все дуже нагадує мені Китай і візит Сі.

Читайте також: Хоча перемовини між Сі та Байденом не принесли результатів, такий діалог створює сподівання. Колонка Віталія Портникова

Що це значить для нас?

А тут усе погано. Фактично, укладення Гельсінського прикінцевого акту стало визнанням захоплення країн Балтії та поділу Німеччини. І хоча багато країн зробили поправки на це питання, але це була єдина причина, чому СРСР щось підписав. Тому існує ризик, що розрядка між США та Китаєм може закінчитись питанням заморозки нашого конфлікту та усним визнанням окупованих територій.

Зрештою, розрядка між США та СРСР закінчилася 1979 року, коли совки наплювали на всі домовленості та вдерлися в Афганістан. Домовленості з диктаторами ніколи не варті паперу, на якому написані. Думаю, між США і Китаєм все теж закінчиться.

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.