Хоча перемовини між Сі та Байденом не принесли результатів, такий діалог створює сподівання. Колонка Віталія Портникова

Перші звіти про зустріч президента Сполучених Штатів Джозефа Байдена і голови Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіна в околицях Сан-Франциско свідчать, що ніякого реального прогресу у поліпшені двосторонніх взаємин між Китаєм і США досягти не вдалося. Але, чесно кажучи, цього і не очікувалось. Єдині конкретні домовленості, про які зміг розповісти президент Сполучених Штатів на пресконференції після своєї зустрічі з китайським колегою, це домовленості щодо обмеження виробництва фентаніла - як відомо, Сполучені Штати досить серйозно занепокоєні наркотичними наслідками цього виробництва. Також, стало відомо про відновлення контактів між американськими й китайськими військовими. Ці контакти були призупинені самим Китаєм після візиту американської парламентської делегації на чолі із тодішньою спікеркою палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі на Тайвань, так що можна сказати, що той рівень домовленостей, який був досягнутий між президентом Сполучених Штатів і головою Китайської Народної Республіки вже існував -  сторони просто повернулися до тих домовленостей, які були під час попередніх перемовин між американським і китайським лідерами.

У всьому іншому ми можемо говорити хіба що про атмосферу дискусій. Тайвань залишається головним моментом, який роз'єднує Вашингтон і Пекін - голова Китайської Народної Республіки хоча й говорить президенту Сполучених Штатів, що Китай не збирається починати війну проти Тайваню, але разом із цим підкреслює, що Китай обов'язково об'єднається з островом, який став прикладом китайської демократії на тлі комуністичного режиму.

До речі про цей режим - Байден також згадав його на своїй пресконференції, коли відповідав на питання, чи досі він вважає Сі Цзіньпіна диктатором. Як відомо, попередня відповідь неймовірно розлютила китайське комуністичне керівництво хоча б тому, що люди, які створюють ці диктатури, не люблять, коли їм говорять про це в обличчя представники інших країн. Байден, по суті, підтвердив це своє висловлювання, тільки роз'яснив, що він мав на увазі, що не знає як ще назвати людину, яка очолює комуністичну країну. І звичайно це хороша відповідь на питання, тільки не для Сі Цзіньпіна.

У будь-якому разі, конкретики у розмовах між американським президентом і головою Китайської Народної Республіки більше не спостерігалося. Якщо не згадувати про ці дві угоди, всі інші розмови були хіба що на рівні дискусій. Президент Байден міг закликати голову КНР сприяти, скажімо, закінченню війни Росії проти України чи поважати виборчий процес на Тайвані, однак навряд чи заклики до Сі можна вважати якимось результатом у перемовинах. 

Тоді в чому був сенс саміту, який з першого моменту підготовки був приречений на відсутність якихось конкретних результатів? Як не дивно, у самій атмосфері спілкування. Нагадаю, що свого часу саме за таку атмосферу цінували зустрічі між лідерами Сполучених Штатів і Радянського Союзу, і коли Михайло Горбачов відновив ці зустрічі з Рональдом Рейганом після тривалої перерви у контактах, також не було жодних реальних результатів, однак вважалося, що цей діалог в будь-якому разі кращий, ніж підготовка до війни. Зараз міжнародна ситуація є настільки напруженою, що сам факт розмови між президентом США і головою Китайської Народної Республіки вже створює певні сподівання. Ну, хоча б на те, що якісь нові конфлікти не розпочнуться через бажання Китаю, та що можна буде відновити канали комунікацій між Вашингтоном і Пекіном, які, по суті, були заморожені останніми роками не тільки на рівні перших осіб, але й на рівні чиновників, які відповідають за будівництво цих взаємин.

До того ж треба усвідомлювати, що у контактах зі Сполученими Штатами зараз зацікавлений сам голова Китайської Народної Республіки. Наразі у Сі Цзіньпіна не найкраща ситуація, яка пов'язана з тим, що економіка його країни не зростає, хоча у комуністичного керівництва Китаю були сподівання на таке зростання після відмови від політики нульової терпимості до коронавірусу. І звичайно ж поліпшення економічної ситуації пов'язане з необхідністю нормалізувати стосунки з США і сподіваннями, що Байден не буде обмежувати подальший експорт американської продукції до Китаю. Скажімо, коли мова йде про високі технології, тим більше зараз досить важлива дискусія між двома країнами якраз відбувається у галузі штучного інтелекту і не застосування цього штучного інтелекту тоді, коли мова йде про ядерні озброєння. До речі, з точки зору ядерних озброєнь теж ніяких реальних домовленостей досягти не вдалося. Сполучені Штати вже неодноразово закликали КНР приєднатися до перемовин про скорочення ядерних озброєнь, яких, до речі, тепер немає і між США та РФ після того, як Володимир Путін по суті вирішив вийти з цього переговорного процесу. Однак Китай у нього не збирається і входити - у Пекіні підкреслюють, що Китай може брати участь у будь-яких перемовинах щодо скорочення ядерних озброєнь тільки тоді, коли його ядерний потенціал буде дорівнювати Сполученим Штатам чи Росії, і таким чином буде що скорочувати на паритетних засадах. 

З цієї точки зору також навряд чи варто очікувати якогось результативного діалогу між Пекіном і Вашингтоном, однак сам факт того, що керівники держав зустрілися, що була зустріч американської й китайської делегацій, що президент Сполучених Штатів Америки Джозеф Байден та голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін прогулялися під час цієї чотиригодинної зустрічі, яка так ретельно готувалися їхніми помічниками - все це зменшує хоча б на кілька градусів ту атмосферу напруженості, яка сьогодні існує між демократіями та диктатурами в усьому світі. Звичайно, сама атмосфера нікуди не дінеться, однак той факт, що в цій імлі війн, що вже почалися і тривають, і в атмосфері війн, які можуть розпочатися незабаром, голова Китаю і президент США можуть розмовляти між собою і контактувати надалі. Це вже непогана новина на базі тих перемовин, які вони провели між собою у Сан-Франциско. 

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.