"ТЦК тут не місце". Чим небезпечна ненависть тилу до власної армії?

Що трапилось? І чому так швидко забулись вороги, бо різко забувши росіян, цапом-відбувайлом різко стали Сили оборони. 

За кілька днів трапилось кілька терактів біля ТЦК. У Рівному — прямо у коридорі загинула одна людина, шістьох поранено. 

Увечері 2 лютого біля будівлі районного ТЦК та СП у Павлограді Дніпропетровської області стався вибух — осколкове поранення отримав військовослужбовець. Жертві було  24 роки, а підкачаним нападникам у майках-алкоголічках по 21 та 22 роки. За іронією долі, за віком усі троє могли не бути зараз у війську, але один вибрав захист Батьківщини, а інші — сядуть всерйоз і надовго за теракт. 

Але яскравим дзвіночком того, що процеси пішли кудись не туди і загравання політиків з авдиторією "просто перестать стрелять" — стала трагедія у Пирятині. 1 лютого на автозаправній станції в місті Пирятин Полтавської області під час супроводу військовозобов'язаних до навчального центру невідомий з рушниці застрелив військовослужбовця Полтавського ТЦК, забрав його автомат та втік з одним з мобілізованих. Трохи пізніше поліція впіймала обох. Але низка виховательок дитсадків та турботливих татусів — масово улюлюкала "народним месникам" та питала, чи не збирають гроші на адвокатів нападникам. 

Так само дискусія пішла кудись не туди, коли низка українців кпинила загиблого, що він "несправжній" військовий. Бо був мобілізований у 2023 році за приписом "обмежено придатний" і був відправлений на службу ТЦК. Мабуть, якби він перепливав Тису або виїхав із країни в коробці для памперсів — був би більшим героєм нового часу. 

Що ж трапилось?

Мобілізація — це повністю відповідальність вищого політичного керівництва, яке визначає форму і масштаби цієї мобілізації. 

Читайте також: Функція президента – забезпечити оборону, а не нацькувати на Сирського Мар'яну

Трішки повернемось в минуле — і згадаємо, як Володимир Зеленський гостро відреагував на заяву колишнього Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного про те, що треба перейти в глуху оборону і поступово мобілізувати 500 тисяч людей. Тоді пан президент розвів істерику, що Валерію Федоровичу лише людей на війну подавай і взагалі цивільних треба берегти. У підсумку — була влаштована брудна кампанія з випилювання генерала з топпосади та намагання не порушувати питання мобілізації до весни. Якраз цей момент став поворотним — люди втратили важливий символ опору російській окупації. А сам Залужний став символом вкраденої перемоги — саме тому у нього досі надзвичайно високі рейтинги попри всі намагання окремих діячів Банкової мінімізувати його публічність. 

Другий удар по якісній мобілізації — відтягування закону про зниження мобілізаційного віку до 25. Нагадаю, він 10 місяців лежав на столі президента без підпису — після того, як його проголосувала монобільшість Верховної Ради. 

І звісно, основа цих проблем з мобілізацією — небажання президента брати відповідальність за всі труднощі та помилки воєнного часу. Бо нагадаю, не війна створила такого монстра як ТЦК, а те, що до військкоматів руки не доходили у жодної влади. 

Трагедія в Пирятині показала, хто у нас має совість та справді бере до рук відповідальність, — командувач Сухопутних військ Збройних сил України Михайло Драпатий. Військовий, який пройшов нинішню російсько-українську війну від А до Я — першим гостро відреагував на напади на військових ТЦК. За його словами, це червона лінія, яку не можна перетинати. І саме він закликав до жорсткої реакції влади та покарання для вбивць. Звісно, і під постом зірки Десантно-штурмових військ знайшлись розумники, які посилали військових на три літери, але це була позиція чоловіка і відповідального менеджера. А цього ой як бракує в нинішні часи позерства та охоплень в телеграмі. 

Читайте також: Час обирати військових?

На щастя, є випадки, коли нахабство і знущання з військових не проходять безслідно. Мабуть, багато хто памʼятає полтавського фітнес-тренера Богдана Заволоку, який влітку 2023 року розгойдував свій блог на сумнівному контенті — підходив до військових ТЦК на вулиці та знімав принизливі відео. Одного разу він натрапив на ветерана війни Олександра Мацька, який намагався вручити повістку спортсмену. На це успішний "качок"почав кепкувати з тремтячих рук солдата, а на заувагу того, що в нього серйозна контузія — почав обзивати принизливими словами, заявив, що той "придурок, який попався на крючок". І ще й обплював. 

Правда, потім виявилось, що Мацько пішов на війну добровольцем у 2016, коли для багатьох Росія була другом і братом. Був у лавах Збройних сил успішним розвідником. У 2022 році під час Харківської операції підірвався з побратимом на міні, отримав опіки рук та ніг. Далі — була друга група інвалідності та служба в ТЦК. 

Під час винесення вироку спортсмен Заволока вже не був такий сміливий, як раніше. Бо попереду його чекає затишна камера і воркаути з зеками. 

Такий один відносний хепі-енд не розв'яже питання хейту і ненависті до людей у формі — бо надто ця тема нагріта політикинями від влади а-ля Марʼяна Безугла. А ще більше — російськими спецслужбами, які через соцмережі вербують молодняк, ласий до заробітків настільки, що готовий на акти тероризму від ТЦК. Утім, кожна відповідальна людина в тилу має захищати армію від свавілля і памʼятати, хто перший подав тобі руку, коли ти вибирався з Бучі або пробирався через розстріляні авта по Житомирській трасі. 

В інтернеті всі сміливі та знають, як краще проводити мобілізацію, та хто народжений для війни, а хто "мамина черешня". 

Читайте також: Безугла проти ТЦК: підмога Соловйову

Утім, є один факт — коли Росія окуповує нові території, далі вона не питає чоловіче населення — хоче воно в армію чи не дуже. 

За ці довгі роки війни було багато випадків, коли наші колишні громадяни ставали гарматним мʼясом у руках Москви. Ба більше — у зеківсько-окупантській ієрархії місце українця, який здався і став колаборантом — було вельми непривабливе. 

Для особливо сміливих і розумних нагадаю один факт. Сто років тому українці не палали бажанням іти в армію УНР і виборювати свою незалежність. Бо удома був садок вишневий, діточки та Петлюра — не такий. Але за кілька років ті самі пацифісти закопували дітей, які померли від Голодомору, у городах. І вмирали за Сталіна — утверджуючи імідж СРСР як нової супердержави. Хто не шанує власну армію — той стає худобою в чужій. 

І ні — зауважу, що до Німеччини та Польщі уже не втечеш. Нові опитування місцевих все більше кажуть, що їх втомили українці й вони хочуть їх повернення додому. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.