Україна дасть поштовх економічному зростанню в інших країнах, — депутат Європарламенту Міхаель Галер про євроінтеграцію

На вашу думку, як постійного доповідача Європарламенту щодо України, з якими найбільшими викликами наша країна стикається в переговорах з ЄС зараз?

Не торкаючись питань війни, яка є кошмаром для всіх державних інституцій і громадян, виклики пов'язані з адаптацією до тієї величезної кількості нормативних актів, з яких складається Європейський Союз, що в минулому також було випробуванням для всіх країн-кандидаток.

Україна виходить зі старих радянських структур та іноді мислення. На прикладах країн Балтії, які також були частиною Радянського Союзу, ви можете бачити, як вони подолали це і скористалися можливостями, які дає членство в ЄС.

З одного боку, це шанс, з іншого — виклик. Ваша правова та судова система, безумовно, потребують реформування, щоб відповідати чинним європейським стандартам. Коли йдеться про порушення законів, судді та прокурори повинні мислити по-новому і більше не бути готовими брати хабарі, як це було в минулому, або залежати від владних структур, як політичних, так і економічних. Ніхто не повинен думати, що може купити суд для власних цілей. Це те, чого прагнуть усі свідомі громадяни України. Це є і проголошеною метою влади, і опозиції, і всіх партій, де є консенсус щодо інтеграції в ЄС. Але з практичного погляду це досі є реальними викликами, і ми (ЄС, — ред.) готові з ними допомогти. Є сотні, якщо не тисячі експертів на місцях, які допомагають ці проблеми розв’язувати.

gettyimages

Оцініть прогрес України на шляху євроінтеграції.

Я думаю, що в боротьбі з корупцією ви зробили багато і досягли прогресу завдяки створеним інституціям та вимогам прозорості до політиків та інших. Я кажу про такі структури, як НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд. Це реальні історії успіху. Звичайно, вони не всім подобаються, а особливо тим, хто бачить, що далі не можна "працювати", як раніше.

Ще один хороший приклад — Prozorro, система, яка забезпечує прозорість державних закупівель.

Я також вважаю, що децентралізація мала великий успіх. Нові громади були необхідні, тому що старі структури вимагали величезних адміністративних витрат. Зараз вони реформовані й працюють добре. З децентралізацією повноважень прийшла і децентралізація фінансів. Якщо податки залишаються значною мірою на місці, це слугує стимулом для мера не укладати жодних угод із впливовими людьми.

Крім того, у вашій сфері охорони здоров'я зараз здійснюються різні кроки з реформування. Мета — створити таку систему, яка є фінансово стійкою, але водночас надає послуги людям і не робить їх залежними від хабарів, як це було раніше.

Я також вважаю диджиталізацію надзвичайною історією успіху. Україна випереджає багато країн ЄС у цій сфері, значною мірою завдяки потребам, які виникли через війну. Багато державних послуг перейшли в онлайн, де росіяни не можуть знищити їх фізично. Сервіси тепер функціонують через відомий застосунок "Дія" — величезне досягнення, якщо порівняти з багатьма іншими європейськими країнами. І це лише деякі з тих сфер, де я бачу прогрес.

Звісно, є й виклики, бо дехто з представників старої системи все ще думає, що зможе відновити минулий порядок. Але я впевнений, що цього не дозволять ні громадяни, ні більшість у Верховній Раді.

В Україні порівняно з лютим 2023 року знизився рівень підтримки вступу до ЄС і НАТО. У вересні 2024 року вступ до ЄС підтримували 75% українців, у лютому 2023 року ​​за вступ до ЄС висловилися 85% респондентів. Що ми можемо зробити, щоб відновити довіру людей?

Я думаю, це природно, що в країні у війні, де на перший план виходить виживання, люди більше думають про близьких, які можуть бути на фронті або, що ще гірше, загинули. Нормально, що для українців зараз не є найбільшою турботою підтримка інституції, яку навіть багато громадян в Європейському Союзі не до кінця розуміють.

На мою думку, і уряд, і проєвропейські політичні партії, і громадянське суспільство повинні показати людям прості цифри для порівняння. Порівняння того, що було до вступу і зараз, але брати треба країни, які були з Україною в схожому становищі. Зокрема, ті, що колись також входили до складу Радянського Союзу — Естонія, Латвія та Литва.

Наприклад, до вступу в ЄС у Литві ВВП на душу населення становив 35% від середнього показника по ЄС. А цей середній показник — це не тільки Німеччина чи Люксембург, але ЄС в цілому. Після 20 років членства ВВП на душу населення в Литві становить 90% від цього показника. Фактично країна випередила багато старих членів союзу.

Вільнюс, Фото: gettyimages

Якщо говорити про всіх членів ЄС — немає жодної країни, яка б сьогодні жила гірше, ніж до вступу в ЄС. Зростання на краще відбувається за всіма параметрами.

Те саме стосуватиметься й України. Я б навіть додав більше: коли закінчиться ця жахлива війна і почнеться відбудова, вірю, що паралельно з процесом вступу до ЄС, Україна дасть поштовх економічному зростанню і в інших країнах.

Ми всі зробимо свій внесок і активно долучимося до цієї відбудови. Одночасно ви крок за кроком виконуватимете вимоги ЄС, і врешті-решт ми побачимо, що Україна буде для нас перевагою.

Україна має дуже багато переваг у різних сферах: від сільського господарства, яке є одночасно і викликом, і можливістю, до промисловості. Після війни ви матимете єдину армію, яка вміє воювати, і оборонну промисловість, яка потрібна не лише вам, а й усім нам.

У диджиталізації ви й до війни показували хороші результати. Є й інші сфери, де Україна може зробити внесок у розвиток ЄС, і це буде вигідно для всіх.

Я бачу потенціал, але за умови, що старі моделі та порядки не повернуться у колишньому вигляді, можливість чого в післявоєнний період ніколи не можна виключати.

Після війни почнуться звинувачення, політичні суперечки про те, що було правильно, а що ні. З'являться нові герої, яких шануватимуть люди, але які не обов'язково знатимуть, як відбудувати країну. Боротися з ворогом — одне, а відновлювати державу — зовсім інше. Це вимагає консенсусу та компромісів заради спільного блага.

gettyimages

Я бачу, що компроміс і консенсус — не дуже поширені явища в Україні. Під час цієї війни особисто я очікував, що сформується національно об’єднаний уряд, як це сталося в багатьох країнах, на які напали. Тобто, єдність є в тому сенсі, що українці борються з ворогом, але вона не цілком відображена в уряді. І це був вибір уряду. Ми підтримуємо Україну незалежно від його складу, коли йдеться про порядок денний ЄС і вашу оборону.

Які уроки Україна може винести для себе з досвіду вступу інших країн до ЄС і яких помилок слід уникати?

Я можу лише порекомендувати українцям і відповідним органам, які працюють над цим процесом, тісніше спілкуватися з тими, хто ще добре пам'ятає власний досвід вступу до ЄС. Це означає вчитися у країн, які приєдналися до ЄС нещодавно, —  Хорватії, Румунії, Болгарії. Завжди корисно прислухатися, а коли виникають сумніви щодо конкретних питань, питати тих, хто мав справу з подібним.

Ще одна річ, яка виявилася досить успішною, — це те, що ми називаємо twinning partnerships (побратимські партнерства), коли установи однієї країни співпрацюють з установами країни-члена ЄС, щоб впровадити необхідні реформи та адміністративні практики. Цей підхід показав ефективність у різних сферах. Україна повинна вчитись на найкращих практиках і водночас дивитись на тих, хто не функціонує належним чином, щоб не повторювати помилок. Багато країн-членів ЄС будуть готові зробити свій внесок і поділитися власними помилками.

З політичного погляду важливо завжди пояснювати, чому реформи необхідні. Аргумент ніколи не повинен зводитися до того, що "так хоче ЄС". Якщо ви аргументуєте все цим, може виникнути антагонізм і негативне сприйняття. 
Так, деякі реформи можуть тимчасово викликати труднощі в людей і компаній, але якщо пояснити все правильно і показати довгострокові вигоди, їх зрозуміють і підтримають. Важливо пояснювати причини реформ, а не просто казати "так хоче ЄС". Врешті-решт ідеться про те, щоб довести вас до рівня решти Європейського Союзу.

gettyimages

Крім того, не повинно виникнути враження, що ми – це дві сторони, які шукають компроміс на переговорах по різні боки столу. Врешті-решт ми всі будемо на одній стороні, разом.

Є можливість перехідних періодів. Наприклад, у сільському господарстві чи екології перехідні періоди можуть тривати від 10 до 20 років та можуть полегшити процес, але врешті-решт їх треба пройти. І як я вже казав, немає жодної країни в ЄС, яка зараз у гіршому становищі, ніж до вступу.

Коли йдеться про Україну —  як тільки закінчиться війна і почнеться відбудова, я впевнений, що ви будете на світлому боці Європи, а не на темному. Росія не тільки програє у військовому плані, але й не зможе завоювати серця і розум людей.

Ви згадали сільське господарство. Протягом останнього часу відбулось багато протестів на польсько-українському кордоні. Іноді у цих мітингах ми бачили російський слід, але інколи ні. Як нам говорити з цими фермерами?

З цим треба було краще працювати обом сторонам. Початкова мета полягала в необхідності термінового постачання продукції країнам Близького Сходу та Африки, бо росіяни заблокували морський шлях. Ми мали на меті перевозити товари залізничним і автомобільним транспортом через Європу до кінцевого пункту призначення. Угоди з росіянами дійшли пізніше, і ця тимчасова домовленість була рішенням. Але з нашого боку було помилкою декларувати цю продукцію як таку, що відповідає стандартам ЄС, хоча, по суті, вона такою і була.

Потім була також погана поведінка з турецького боку. Вони занизили закупівельні ціни на ваше зерно, і турецькі трейдери отримали величезні прибутки, бо продавали його за ринковими цінами.

Деякі рішення з нашого боку створили недоброзичливе ставлення до України, що є невиправданим. Ви у стані війни, і вам треба виживати. Ми хотіли сприяти експорту, але, як я вже казав, це треба було організувати інакше. Думаю, нам ще багато чому треба навчитися. Шляхом переговорів і діалогу ми можемо знизити напругу і розв’язати необхідні питання.

Ви сказали, що в ЄС немає жодної країни, яка після вступу до євроспільноти, живе гірше. Але ми розуміємо, що між Україною та іншими країнами ЄС існує значний розрив у розвитку. Як ми можемо ефективно інтегруватися?

Я вірю, що ми знайдемо креативні способи зробити це крок за кроком і почати  можемо ще до членства. Наприклад, залучити вас у наявні програми, такі як Erasmus для студентів, або рухатись в інших сферах економічного співробітництва. Зараз йдуть активні перемовини про співпрацю в оборонній сфері. Ми також можемо, наприклад, працювати над об’єднанням залізничної системи.

gettyimages

Існують масштабні програми, за допомогою яких можна посилити зв’язок між Європейським Союзом та Україною. Вони вповні принесуть користь, коли ви станете членом ЄС. Це все поетапні інтеграційні процеси. Але і зараз є сфери, які потребують перехідних регулювань, вигідних і вам, і нам. Я майже не сумніваюся, що, коли цей процес пришвидшиться та стане ефективним, після закінчення цієї жахливої війни він покаже успіх.

Матеріал підготовлений Еспресо в партнерстві з Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ у межах реалізації проєкту “Демократична інтеграція, стійкість та залучення” (Ukraine-DARE), який здійснюється Democracy Reporting International (DRI) спільно з Коаліцією РПР та Центром політико-правових реформ за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини. Думки та погляди, висловлені в матеріалі, не обов’язково відображають позицію Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини та партнерів.