Корисний приклад інституційної логіки. За Порошенка як офіційний день засновано День пам'яті та примирення 8 травня і він існує разом з Днем перемоги 9 травня. За Зеленського — логіку доводять до кінця.
Ідея замінити 9 травня одне свято іншим — адекватна. Разом зі зміною курсу країни.
Раніше — частина пострадянського світу, де день "завершення війни" (насправді — ні) став символом культу війни. Зараз — частина європейської цивілізації.
Для європейської (євроатлантичної) цивілізації святкувати річниці завершення світових війн не дуже властиво. І це — цілком логічне та адекватне сприйняття історії.
Читайте також: "На часі" і "не на часі" від Зеленського
Для європейської (євроатлантичної) цивілізації святкувати річниці завершення світових війн не дуже властиво. І це — цілком логічне та адекватне сприйняття історії
Першу світову не дарма назвали "самогубством Європи", бо Європа після Великої війни вже ніколи не відновила того впливу та величі, які мала на 1914 рік. У підсумку Великої війни "центр світу" переїхав за океан, а саму Європу вразило дві ракові пухлини — нацизм та більшовизм. Це призвело до Другої світової, яка була прямим наслідком Першої.
В підсумку одну пухлину вдалося видалити з тіла Європи. Нацизм як найбільш людиноненависницька ідеологія більше ніколи масово не підіймав голову. Доки не з'явився Путін.
А от більшовизм ще на майже 50 років окупував пів Європи. І лише 30 років тому пішов у небуття. Уроки Другої світової такі самі як і уроки Першої світової:
Що ми можемо констатувати як урок двох світових війн? Що людство було достатньо шоковане масштабами та наслідками, що вже майже 80 років ніякої "гарячої" світової війни не сталося. Ну і додатково ядерний страх. Він був корисним, це треба визначити.
Що ми можемо констатувати як урок двох світових війн? Що людство було достатньо шоковане масштабами та наслідками, що вже майже 80 років ніякої "гарячої" світової війни не сталося. Ну і додатково ядерний страх. Він був корисним, це треба визначити
Але це взагалі не означає, що загроза щезла. Бо деякі уроки вже забулися.
І так, я глибоко переконаний, що ми зараз були (саме були) за крок до початку Третьої світової. Бо якби Україна здалася в лютому 2022 року, як Чехословаччина у 1938-1939 (нагадаю, там окупація сталася у два кроки), то наступний крок від Росії (країни Балтії) чи Китаю (Тайвань) гарантовано спрацювали б як 1 вересня 1939.
Читайте також: Наш день перемоги попереду
Ми та Чехословаччина, яка сказала: “Йдіть до біса усі, ми будемо битися”. Власне, зараз сучасний Гітлер, як кінчений довбень, намагається захопити велику європейську країну з великою армією та мужнім народом. А це народ отримує підтримку від усіх своїх сусідів та усіх світових держав, крім Китаю та Індії. І інші диктатори дивляться на цю війну і, судячи з доступної нам інформації, їм це ні фіга не подобається.
Це не означає, що ми точно уникнемо її в майбутньому. Навіть найближчому. Але поки що саме Україна та її Збройні Сили бережуть світ. Така вже випала доля.
Україна сьогодні головний спонсор "Ніколи знову" в контексті реальної "гарячої" світової війни. Хтось це усвідомлює і на Заході, і на Сході. А хтось — ні. Але перемога України у цій війні убереже світ. Най так і буде.
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.