Про це і не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 31 жовтня.
Європейські політики мають намір відвідати США, щоб посилити підтримку України, повідомляє Politico. Цей візит повинен відбутися через заклики деяких законодавців від Республіканської партії до Вашингтона скоротити потік допомоги, військової техніки та фінансів до Києва.
"У нас є план поїздок ... в окремі штати, зустрічей, наприклад, з компаніями, які продають обладнання, що фактично створює робочі місця в США. Більшість грошей, які були витрачені на Україну, фактично були витрачені в США", — цитує медіа міністра закордонних справ Литви Габріеліуса Ландсбергіса.
На його думку, така поїздка може мати позитивні наслідки, якщо говоритимуть "не лише американські політики, але й ті, хто залежить від цієї допомоги і від цього зовнішньополітичного курсу".
Як зазначає Politico, хоча Ландсбергіс ще не сказав, які країни можуть приєднатися до такої поїздки, прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас повідомила, що її країна вже звертається до пересічних американців.
"Мій міністр закордонних справ був в Арканзасі, розмовляв з людьми і висловлював свої погляди, тож це те, що ми робимо постійно", — говорить вона виданню.
У Вашингтоні зростає занепокоєння, що допомога Україні може стати жертвою глибоких політичних розбіжностей у США. У відповідь на це, підкреслює Politico, Джо Байден змінив свою риторику щодо війни, стверджуючи, що значна частина коштів, виділених на Україну, насправді залишається вдома — створюючи робочі місця та підтримуючи бізнес.
Тим часом республіканці обмірковують свою відповідь, а в Сенаті точаться дебати про те, чи варто пов'язувати допомогу Україні та Ізраїлю.
Politico нагадує, що у своїй першій промові на посаді спікера Палати представників республіканець Майк Джонсон виклав свої пріоритети, серед яких зміцнення кордону США з Мексикою та підтримка Ізраїлю в його війні проти ХАМАСу, але з цього списку чітко виключив допомогу Україні. А перед тим Конгрес скоротив видатки на Україну з надзвичайного законопроєкту, завдяки якому вдалося уникнути закриття федерального уряду.
У Вашингтоні сенатори заявили, що роз'яснювальна робота з боку європейських лідерів може допомогти зміцнити підтримку Києва серед втомлених війною виборців.
"Я вважаю, що демонстрація того, що це не лише Україна і Росія, що це стосується інших країн Європи, що це стосується всіх нас, буде корисною, якщо лідери інших країн підтримають цю позицію", — переконаний сенатор, демократ Бен Кардін, який очолює комітет у закордонних справах Сенату США.
Відомий республіканський прихильник допомоги Україні сенатор Ліндсі Грем також вважає, що це буде корисним кроком. Він наголошує, що припинення надання допомоги Україні не вирішить проблем Америки у довгостроковій перспективі.
"Серед деяких республіканців, зокрема, існує думка, що США несуть цей тягар самотужки — і це зовсім не так. За різними показниками європейські союзники роблять стільки ж, а в деяких сенсах навіть більше, ніж ми, в плані надання військової техніки і в плані покриття витрат, пов'язаних із запровадженням санкцій", — підкреслює директор з урядових зв'язків неурядової організації "Разом", яка виступає на підтримку України, Скотт Каллінейн.
У той час як деякі політики вагаються щодо вартості допомоги Україні, громадськість все ще рішуче підтримує Київ. Загальнонаціональне опитування в США, проведене на початку цього місяця, показало, що 84% опитаних вважають, що президент Росії Володимир Путін становить небезпеку для інтересів США, і майже дві третини вважають, що припинення військової підтримки буде розцінено союзниками США як ознака слабкості.
Але планована поїздка європейських політиків може бути корисною для Білого дому.
"Для європейців важливо показати, що вони поділяють цей тягар зі США, і я думаю, що країни Балтії є чудовим прикладом того, що вони роблять на національному рівні та на рівні ЄС", — підсумовує колишня помічниця держсекретаря США у справах Європи та Євразії, а нині старший науковий співробітник Гарвардської школи Кеннеді Карен Донфрід.
Фото: gettyimages
Китайські та російські військові посадовці назвали США агентом глобальної нестабільності на військовому форумі в Пекіні, де міністр оборони Росії Сергій Шойгу також пригрозив серйозними наслідками через втручання Заходу у війну в Україні. Про це пише The Washington Post.
"Політика Заходу, спрямована на постійну ескалацію конфлікту з Росією, несе в собі загрозу прямого військового зіткнення між ядерними державами, що загрожує катастрофічними наслідками", — цитує Шойгу WP.
Другий за рангом військовий чиновник Китаю Чжан Юйся також виступив з непрямою критикою Сполучених Штатів, проте залишив шлях до поліпшення військових зв'язків з Вашингтоном відкритим, підкреслює видання:
"Деякі країни навмисно створюють турбулентність і втручаються у внутрішні справи інших країн", — сказав Чжан, проте в іншій частині своєї промови додав: — Ми поглиблюватимемо стратегічну співпрацю і координацію з Росією і готові на основі взаємної поваги, мирного співіснування і взаємовигідного співробітництва розвивати військові зв'язки з США".
Форум у Китаї відвідали представники понад 100 країн світу. Як додає WP, до участі був запрошений також міністр оборони США Ллойд Остін, проте замість нього прибула директорка із роботи з Китаєм в офісі заступника міністра оборони США Синтія Ксанті Каррас.
У своєму виступі в Пекіні Чжан підтримав зусилля впливового лідера Китаю Сі Цзіньпіна, який намагається зобразити Китай як глобального миротворця на противагу Сполученим Штатам і їхнім союзникам.
Але Чжан та інші китайські військові чиновники твердо заявили, що питання Тайваню, який Пекін вважає частиною своєї території, не підлягає обговоренню.
Фото: gettyimages
На тлі цього матеріалу та заяви варто також звернути увагу на статтю, яка вийшла у Politico із заголовком "США не готові до війни великих держав", її написав старший науковий співробітник і директор Стратегічної ініціативи Скоукрофта в Атлантичній раді США Ендрю Мічта.
Він наголошує, що противники Америки готуються до ширшого конфлікту. Щоб запобігти війні, США також потрібно це робити.
На його думку, нещодавня промова президента США Джо Байдена в Овальному кабінеті стала ключовим моментом у поглибленні конкуренції між Америкою та її союзниками, з одного боку, і віссю диктатур, що об'єдналися навколо Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї, з іншого.
"Ця промова фактично об'єднала війну в Україні і ширшу війну, що назріває на Близькому Сході, у два театри одного конфлікту. І якщо Хезболла зараз також атакує, це створить для США та їхніх союзників значно ширший театр бойових дій, що знову призведе до напруження військових ресурсів", — пояснює експерт.
Тим часом Тайвань може стати третьою сферою конфлікту в найближчі кілька років. Чи, можливо, навіть раніше. І Пекін нарощує свої збройні сили, а його військово-морський флот вже чисельно перевершує ВМС США, його сухопутні і ядерні сили зростають швидкими темпами.
Разом із тим і Росія зайнята розширенням виробництва бронетехніки, зокрема й відновленням пошкодженої техніки з поля бою, та розгортанням системи виробництва воєнного часу у себе вдома.
"Простіше кажучи, противники Америки готуються до війни. І все ж у Вашингтоні дебати про національну безпеку рідко починаються з базового визнання того, що Китай і Росія розбудовують свої збройні сили не для стримування, а для нападу. Тепер це має бути відправною точкою кожної розмови про оборонні витрати США і їхніх союзників", — наголошує Ендрю Мічта.
Проте ця проблема стосується не лише США. Загалом, вважає він, армії, флоти і військово-повітряні сили Заходу занадто малі, щоб відповісти як в Атлантиці, так і в Тихому океані — двох взаємопов'язаних театрах, які визначатимуть результат будь-якого майбутнього глобального конфлікту.
"Рішення тут полягає не в тому, щоб "розвернутися до Азії", а в тому, щоб відновити західні сили з необхідними резервами. По суті, в цьому дедалі більш нестабільному світі США повинні збільшити свої оборонні витрати і переосмислити, на що вони витрачають гроші і як вони формують свої сили", — переконує експерт.
Ендрю Мічта переконаний, стримування в Європі і Азії вимагає постійної дислокації, а не ротаційної присутності, яка була тимчасовим заходом для уникнення важкого вибору. Якщо НАТО хоче вижити як життєздатний альянс, стримування і колективна територіальна оборона в Європі повинні стати новим фокусом.