При цьому виріс гурт буквально із містечкового андеграунду - адже ще три роки тому його фронтмен Олег Псюк працював менеджером з логістики та робив бетонні кільця для криниць у рідному Калуші, щойно завершивши свою кар’єру львівського наркобарона. Але все це було колись, а тепер він потрапив у саме серце мейнстріму, захопивши з собою ще й кількох потужних фолькових мультиінструменталістів.
А головне, тріумф на Євробаченні україномовного репу, приправленого укрфольком — це передовсім знак для самих українців. Знак того, що саме українська музика є гостроактуальною та затребуваною в Європі, і штучно створений у нас ажіотаж довкола накачаної кремлівським баблом російської попси сумнівного ґатунку має назавжди відійти у минуле. Ну бо це безглуздо — слухати русню, якщо наша сцена незрівнянно вища!
Як непоєднуване поєдналося в таку успішну суміш та в чому секрет популярності українських реперів, які приголомшують європейську публіку — про все це читайте далі.
Якщо вам простіше сприймати інформацію в відеоформаті, дивіться відео:
Підмурівок іміджу Олега Псюка: бурхлива юність та каяття
Нехай скептики скільки завгодно твердять, що увага до Калуша з його óркестрою зумовлена передовсім війною в Україні. Ця стаття Еспресо переконливо доводить, що пісня “Стефанія” об’єктивно серед найкращих і має всі шанси на перемогу.
Як ви вже, мабуть, знаєте, героїня тріумфального для KALUSH Orchestra треку Стефанія — це мама фронтмена гурту, Олега Псюка. Вона — калуська продавчиня — виховувала сина в чи не найсуворішому західноукраїнському місті дев’яностих і двотисячних, тож можете собі уявити, як їй було нелегко. На це натякає рядок “Я гуляв, шляк би тебе трафив!” — і це максимально скорочена квінтесенція більшості треків гурту Калуш, адже сам Псюк відверто зізнається: “В мене єслі шо більшість треків про наркотики. Через то шо сильно зацепила мене ця тєма”.
У своїх численних інтерв’ю Олег охоче розповідає про свій наркотичний досвід. А ще — про важку роботу. Після девʼятого класу він пішов працювати на будівництво, а в кінці літа вступив до Калуського політехнічного коледжу. Паралельно Псюк працював на кондитерській фабриці та на заводі — робив бетонні кільця для колодязів.
У свої дев’ятнадцять він на чотири роки переїхав до Львова, де буцімто навчатися в Лісотехнічному університеті, хоча сам зізнається, що навчання нічого йому не дало. “Я магістр якоїсь х**ні тепер”, — не приховує він ставлення до здобутої спеціальності.
Замість навчання Олег влаштовував тусовки. Він натякає, а часом і відверто заявляє (хоча перевірити цю інформацію неможливо), що він не лише вживав, але й продавав легкі наркотики. “Багато чого пробував в житті і багато було всякої грязі, про яку я й розказую. Але зараз я чистий повністю. В довгостроковій перспективі воно вбиває тебе. Забирає твій час, енергію і запал. Я зараз — повний абстинент”, — розповідає він.
Взагалі вся ця нелегалка з наркотиками робить реперові Псюку дуже вигідний імідж. Адже він так відверто розповідає про свій колишній бізнес та лайфстайл мало не в кожному інтерв’ю саме завдяки тому, що таки зумів це діло покинути. Цей складний досвід і ліг в основу його творчості. А читати реп Олег Псюк почав іще з юності: перший трек записав у чотирнадцять, хоча перший альбом ТОРБА під псевдо ПСЮЧИЙ СИН випустив лише в 2018 році. І цей альбом всуціль присвячений суворому життю у Калуші з його чередою безпросвітних наркотичних буднів.
Олег пише так званий «соціально свідомий» хіп-хоп. І це - андеграундний, немейнстрімний стиль, адже він не про дівок, тачки та ганста-рішалова. Він про те, до чого можуть привести потурання нашим пристрастям. І це - одна з підвалин феномену KALUSH Orchestra, адже дивовижно, що на цій темі Псюк увірвався до мейнстріму.
Хто ж такі ці KALUSHани?
Як же це сталося? Що ж, починається ця історія традиційно — із зустрічі головних героїв. А їх у нас троє. Крім уже знайомого нам Олега Псюка — колишнього наркомана й лісотехніка-невдахи, якому вдалося перемогти свої залежності та стати одним із найуспішніших україномовних реперів, — це Ігор Діденчук і Килиммен.
Ігор — неймовірно талановитий мультиінструменталіст родом з Луцька, який володіє чи то тридцятьма, чи п’ятдесятьма музичними інструментами.
Вочевидь, він не має такого контрастно-насиченого життєвого досвіду як Псюк, адже інакше навряд чи мав би час навчитися такому широкому спектру інструментів. Прикметно, що цього року хлопець поїхав представляти Україну на Євробаченні вже вдруге поспіль! Річ у тім, що Діденчук — іще й учасник Go_A, і саме його неймовірну гру на сопілці усі ми зацінили під час минулорічного фіналу.
Разом із ними до основного складу гурту KALUSH належить загадковий Килиммен — пострадянський супергерой, якому вдається поєднати суперсили килима та людини. Про нього особливо й нічого сказати крім того, що він також мегаталановитий та різнобічний музикант. У гурті він усіляко підсилює супер-здібності Псюка та Діденчука — то брейкдансить, то діджеїть, то співає на приспівах. В одному з інтерв’ю Ігор розповів про його роль так: “Килиммен — це універсальний солдат, який так як і я грає на всьому, танцює все, співає, грає, свистить, плаває, купається. Любе-рябе”.
З андеграунду — в мейнстрім: як гартувалась популярність KALUSH?
Чесно кажучи, я не вірю, що така компанія могла зібратися випадково. Згідно з широко тиражованою офіційною версією, Олег Псюк мріяв зібрати хіп-хоп гурт і кинув клич на своїй сторінці у Фейсбуці. На нього відгукнулися Діденчук та Килиммен — і закрутилося, та ще й як. Першим же пострілом новостворений гурт КАЛУШ поцілив у яблучко.
Трек НЕ МАРИНУЙ, ніби лакмусовий папірець, проявив усю шалену потугу тріо. Критики відзначали круті куплети й подачу Килиммена, доречність народних інструментів Діденчука та неймовірно швидкий, хоча й нерозбірливий фастфлоу Псюка.
При цьому реліз НЕ МАРИНУЙ супроводжувався вбивчо яскравим кліпом режисера Delta Arthur, автора чималої кількості кліпів ще однієї бомбезної реперки alyona alyona. І — ніби знімаючи всі питання — це сталося 17 жовтня 2019-го, рівно за рік після того, як Альона Савраненко вистрілила зі своїм кліпом Рибки.
Тим паче уже невдовзі КАЛУШ показав, що таке тяглість традиції: наступний трек ТИ ГОНИШ знову залетів, прийшов до успіху аж на сотні тисяч, а потім і мільйони переглядів на Ютубі. Для перших місяців існування гурту це вже було неабищо, ну а велелюдні концерти та всесвітня слава все-таки чекатимуть на Калуш дещо пізніше.
Після кліпу ГОРИ, фіта з реперкою alyona alyona, стало остаточно зрозуміло, що Псюк, Діденчук і Килиммен остаточно й надовго увірвалися до мейнстріму. А також те, що за ними стоять профі, які дуже добре вміють у розкрутку андеграундних виконавців до рівня суперзірок.
Мова йде передовсім про саундпродюсера Івана Клименка. Саме він разом з Альоною Савраненко створив лейбл, який вони — не заморочуючись — назвали за завершенням власних прізвищ — ЕНКО. Саме Іван Клименко став менеджером проєктів alyona alyona та KALUSH.
І саме його колонку “Як розкрутити артиста” варто почитати музикантам-початківцям, адже в ній доволі переконливо пояснено, як ці проєкти прийшли до успіху. Якщо дуже коротко, в усьому винні, по порядку: хітові пісні, круті відоси, пробивні дистрибуція, PR та SMM, вдалий таргетинг і колаби з зірками, Тік-Ток, а також стабільність випуску нових релізів. Усе це — цеглинки в підвалинах феномену Калуша.
А щодо стабільності — то слідом за синглами Калушани випустили перший альбом HOTIN, або ж Хотінь, названий так на честь одного з районів рідного міста Олега Псюка. І наркоборча тема в цьому альбомі й справді є однією з ключових. А от наступний реліз ЙО-ЙО вже відходить від наркоцентризму. Його Калуш записав спільно з іще одним артистом лейблу ЕНКО — рівненським репером Skofka.
Ключове в цьому альбомі — ностальгія, всі оці “вареники з вишнями” та “ситний мамин суп”. Таким чином, у процитованому треці ДОДОМУ якраз і з’являється вперше у творчості Калуша образ Олегової мами — Стефанії.
Унікальна поезія, флоу та фолько-хіп-хоп: як таке можна проігнорувати?
Ще одна монетка в скарбничку феноменів Калуша — це карколомна поетична образність. Буквально всі їхні тексти — це поєднання хітово-хукових приспівів і кулеметних речитативів Олега Псюка, в яких чорт неодмінно зломить ногу, бо, цитуючи ще один хіт гурту, “буде падати, як тіпок”.
Псючу читку найчастіше розібрати абсолютно неможливо. Це як намагатися вгадати людські слова в сорочому скрекоті. Музичний оглядач видання СЛУХ Максим Комлєв навіть звинуватив поезію Псюка у безсенсовості. “Складається враження, що тріо насамперед просто навалює рими під біт і сопілку, покладаючись на яскраві образи та кліпи”, — написав він в одній із рецензій, констатувавши, мовляв, Kalush нічого сказати.
Однак заради справедливості варто зауважити, що тексти Псюка здаються скоріше сюрреалістичними, ніж недбалими або випадковими. Спосіб писання цих текстів відсилає до практик автоматичного письма — це не цілісна історія, а скоріше асоціативний образний ряд, скупчений довкола єдиної теми і нанизаний на “пальоний” біт. Ось як сам Псюк так розшифровує власну лірику на прикладі треку ТИ ГОНИШ:
“Нас забере дерево наберемо бери ми даримо я переберу пару сотня варіків навару / Переміни в мене були мене наміняли в мені дири полатали в марафоні но не біг”.
Це, за його словами, слід сприймати так: “Тут розказується про людину, в якої був кущ шмалі, і він усіх пригощав. Також в нього була сотня варіантів заробітку. Але коли він збився, тобто все кинув, то навіть ця аскеза його не міняла (..). І ще тут розказується про людину, яка була в марафоні, но не бігала”. Вочевидь, під цим “марафоном” Псюк має на увазі кількаденне вживання стимуляторів, часто — зовсім без сну.
А от інший феноменальний бік калушанської творчості — фольк-мотиви — всіма барвами заграли якраз у найновішому проєкті — Kalush Orchestra. Коментуючи причини появи гурту, Олег Псюк наголосив, що їм хотілося показати якомога більшій кількості людей, особливо мóлоді, як може звучати український фольклор у сучасній інтерпретації гурту KALUSH.
Ігор Діденчук пояснює, що KALUSH Orchestra — о диво — утворився простим додаванням “Калуша” та “Оркестри”:
“Був курт KALUSH, була Orchestra — і стала KALUSH Orchestra. Цей другий гурт: я, Ігор Діденчук, який грає на всьому, це Віталій Дужик, який теж грає на всьому: бітбоксить, на дримбі, на варгані, співає, Тимофій Музичук, який теж грає на всьому, співає, танцює і взагалі дуже красивий чоловік. Оце — Orchestra була, і був KALUSH, ми з’єднали — і стала KALUSH Orchestra”.
Слід додати, що крім цих музикантів на Нацвідборі до складу гурту належав іще один калуський репер Джонні Дивний, але в Турині його тимчасово замінив фронтмен гурту “Сальто назад” Саша Таб.
Зрештою, ця колаборація вийшла аж настільки вдалою, що, маючи в активі всього два записані треки, хлопці пробились аж до фіналу Євробачення. Це й не дивно — мотивація в них була насправді потужна.
Як стверджував у одному з інтерв’ю Олег Псюк, “за всю історію «Євробачення» не бувало такого, щоб гурти, які читають реп, перемагали”. От вони й вирішили зруйнувати ці канони та показати, що реп у поєднанні з українським фольклором — це круто. Наскільки їм це вдалось і чи досягнуть вони своєї амбітної мети — побачимо вже 14 травня на фіналі Євробачення.