Євробачення-2022: чи справді в України немає конкурентів?

У цій статті ми розберемо, що віщують Україні букмекери та фанатські опитування, хто може скласти достойну конкуренцію Kalush Orchestra і наскільки геополітичні обставини та війна росії проти України вплинуть на результати змагання. А також поговоримо, власне, про номер Kalush Orchestra і про те, чи заслуговує він на перемогу поза воєнним контекстом.

Якщо вам простіше сприймати інформацію в відеоформаті, дивіться відео:

Отже, 45% шансів на перемогу: саме стільки дають нам букмекери цього року. Це доволі високий показник, враховуючи, що для другого місця — Італії — цей показник становить усього 13%. Букмекерські ставки — доволі точне джерело передбачень: наприклад, минулого року справдились їхні прогнози щодо італійців — 26%, на перемогу Нідерландів 2019 року шанси були аж 51%, вгадали і зі Швецією в 2015-му. Разом із тим, букмекери — не оракули і часом помиляються. 2018 року вони промахнулись, передбачивши Ізраїлю не перше, а друге місце, так само як і переможцю 2017 року — Португалії. А 2016-го взагалі вийшов конфуз: усе вказувало на перемогу Лазарєва, тимчасом як на Джамалу ставки були не надто оптимістичні, а все ж її потужна пісня "1944" стала фурором. 

Джерело: eurovisionworld.com

Вочевидь, цього року помилку враховано, і згідно з букмекерськими ставками, шанси Kalush Orchestra на перемогу захмарні. Утім за результатами опитування 4400 членів асоціації фанатів євробачення OGAE Україна опинилась аж на 11 місці. Трохи оптимістичніше — четверте — місце нам передбачає онлайн-опитування на сайті EurovisionWorld. 

Про те, що результат конкурсу зовсім не визначено наперед, каже і Дін Вулетич, історик і спеціаліст із геополітики Євробачення. "Аудиторія демонструє сильну підтримку України, але це ще не означає, що Україна точно переможе, — каже експерт. — У 1993-му Боснія і Хорватія не посіли високих позицій попри те, що на них напали. Український номер сильний, але є й інші якісні номери".

Що ж це за інші якісні номери, достойні скласти конкуренцію нашим хлопцям і вибороти собі перше місце на цьогорічному Євробаченні? Основних конкурентів вимальовується троє — Швеція, Італія та Іспанія. Про це свідчать і букмекерські ставки, і вже згадані опитування.Від Швеції — Корнелія Джейкобс із простою, але приємною та мелодійною піснею "Hold me closer", написаною, за словами артистки, під час дуже болісного розриву стосунків. Перша її половина — це лірична і спокійна балада, а потім починається розвиток у басах, який виливається в упевнений мажорний приспів. Цікавий тембр голосу, щирість і особиста історія, яка стоїть за піснею, а також сценографія, в якій немає нічого, крім самої артистки і її голосу — доволі впізнаваний, але цілком перспективний типаж для євробачення. Та й співати про свій біль у мажорі — це дуже потужний прийом. 

Виконавиця була абсолютною фавориткою шведського нацвідбору, Melodifestivalen, а тепер її пісня з теплими ламповими синтами має всі шанси посісти призове місце в Турині. Так, ні в пісні, ні в самому номері немає нічого новаторського, але на Євробаченні, власне, часто і цінується щось таке добре знайоме і потужне водночас — взяти хоча б торішніх переможців, італійців Måneskin. До речі, про італійців: господарі цьогорічного конкурсу теж серед лідерів як у букмекерських топах, так і в фанатських опитуваннях. Країну представляє дует — Махмуд і Бланко — із піснею "Brividi", тобто "тремтіння", або "мурашки". Із музичної точки зору їхня пісня не надто примітна, але ж ми всі знаємо, що коли йдеться про Євробачення, сама пісня — це ще не все?
 

А за виступом італійського дуету стоїть важливий посил. По-перше, це пісня про кохання між двома чоловіками, але не тільки: як говорять самі виконавці, "Brividi" — про свободу самовираження і про неспроможність часом виразити складні емоції. По-друге, це, так би мовити, легітимація того факту, що чоловікам у наш час нарешті можна бути вразливими й ніжними, а маскулінність уже не вимірюється рівнем брутальності.

Варто також згадати, що Махмуд уже виступав на Євробаченні 2019 року і посів друге місце, а цьогорічна пісня набрала в Італії захмарну кількість прослуховувань на Spotify і побила в цьому всі національні рекорди. Враховуючи все це, італійці цілком претендують якщо не на перемогу, то на місце у п’ятірці — так точно.

Від Іспанії цьогоріч маємо ще одну класику Євробачення: фігуриста дівчина з розкішною гривою волосся в купальнику і лосинах співає пісню з латиноамериканським ритмом і простими впізнаваними словами, а біля неї танцює ще кілька дівчат у трусах.

 

Пісня "SloMo" написана на так званому спангліші — англо-іспанському суржику, і, здається, не потрібно знати жодну з цих мов, щоб зрозуміти її нехитрий посил. Його, мабуть, можна сконцентрувати в таких рядках: "Щойно роблю дум-дум своєю бум-бум, як усі вони [папіки] просто зум-зум за моїм смаколиком”. Але не поспішайте презирливо кривитись або гучно обурюватись, бо за словами самої співачки, Шанель Терреро, її пісня — про впевненість у собі та комфортні стосунки зі своїм тілом. Так-так, це не об’єктивація жіночого тіла, а гімн ідеології боді-позітів і утвердження прав жінок. Не переплутайте, будь ласка, поки залипатимете на її бум-бум.

 Між іншим, після перемоги Шанель на іспанському нацвідборі сербська співачка Дара Бубамара звинуватила кубино-іспанку в плагіаті свого сингла «Екстравагантно”. Ну, хук справді схожий, а в текстах ідеться приблизно про одне і те ж: мовляв, подивіться, яка в мене класна… фігура. Чи автори пісні — їх там декілька — дійсно сплагіатили сербів, чи це просто одні й ті самі продюсерські лекала — історія замовчує.

Утім слід віддати артистці належне: танцює вона неперевершено, а враховуючи, що це ніяк не позначається на її співі й диханні, то можна тільки уявити, скільки вона над собою гарує. Тому попри всю іронію я зовсім не хочу знецінити таких артисток і їхню працю. Просто не схоже, що подібний номер може вирізнитися аж настільки, щоб перемогти на Євробаченні, хоча цілком імовірно, що йому світить перша п’ятірка і вже точно — десятка. 

Уперше за багато років серед фаворитів Євробачення опинилося Сполучене Королівство. Хіпстери, зумери і меломани з усього світу не можуть стримати свого захвату перед Семом Райдером. У чому його секрет? Високий потужний голос, яким він чудово володіє, довжелезне біляве волосся — і ТікТок! Сем Райдер — зірка ТікТоку, найпопулярніший британський співак на платформі, який зібрав 12 мільйонів підписників і неймовірні сто мільйонів лайків.  

Сама його пісня, "Space Man", добряче врізається в пам’ять і потім довго крутиться в голові, а її співавторкою була Емі Водж, володарка премії Греммі-2016 за найкращу пісню року. Трохи вінтажу, трохи ностальгічно-хіпстерських мрій про те, щоб стати космонавтом… Сем Райдер обіцяє не підвести свою батьківщину і заспівати "на всю голову", але чи вистачить його космічного фальцету й розкішного хаєра для перемоги — побачимо у фіналі 14-го числа, куди Сполучене Королівство разом з іншими п’ятьма країнами-засновницями потрапляє без відбору у півфіналі.

Хто є серед інших претендентів на місце в десятці? Приємні, гарні, але доволі прохідні балади від Греції та Нідерландів; легеньке загравання з фольком від Португалії; класичне «туц-туц» у дурацьких масках від Норвегії; потужний оперний вокал від Польщі (до речі, в опитуванні OGAE українські фанати віддали перше місце саме йому, мабуть, на знак подяки сусідам за допомогу в цій війні); прикольна, але музично не примітна постановка від Сербії (вгадайте, чиї фанати віддали перше місце їй), а також пісня наполовину французькою, наполовину бретонською мовою від гурту, який явно надихався минулорічним виступом Go_A — і слід визнати, що вийшло в них непогано. 

Між іншим, росію з конкурсу виключили вже на другий день війни. Причому цікаво, як саме це відбулося. Спочатку, 24 лютого, Європейська спілка радіомовлення і телебачення заявила, що все-таки буде приймати учасника з росії, адже їхній захід «неполітичний». Тоді одразу декілька мовників із різних країн-учасниць здійняли скандал, і організатори зрозуміли, що зробили помилку. Тож наступного дня Спілка оголосила про виключення зі змагань росії, підкресливши, що «у світлі безпрецедентної кризи в Україні виступ росії на цьогорічному конкурсі зіпсує репутацію Євробачення”. Так, називати війну "кризою" — це теж негарно, але принаймні так. 

 

Нагадаю, що росію з конкурсу вже виключали 2017 року, коли СБУ відмовило росіянці Юлії Самойловій у в’їзді в Україну, а рашистський перший канал взагалі заявив, що не транслюватиме конкурс із Києва. А тепер після виключення росії з цьогорічного конкурсу пєрвий канал оголосив про "зустрічні санкції", тобто ображено надув губи і заявив, що покидає Європейську мовну спілку і більше ніколи участі у Євробаченні не братиме. Що ж, тим краще: їм набагато більше пасував би пісенний конкурс із Сирією, Білоруссю та Північною Кореєю.

Гиденький заклик до аполітичності на конкурсі прозвучав також від серба Слободана Тодоровича, головного редактора сербського фан-сайту Євробачення, який заявив, що якщо Україна переможе з політичних причин, це кине тінь на такі цінності євробачення, як нейтральність і незалежність від політики… Так наче євробачення хоч колись було по-справжньому аполітичним! Та і як може бути аполітичним змагання між країнами? Будьмо відвертими, на голосування як журі, так і глядачів часто впливають не музичні вподобання, а те, хто з ким дружить на геополітичній арені.

Від самого свого заснування 1956 року Євробачення — це потужний інструмент культурної дипломатії, і війни та конфлікти просто не можуть не відбиватися на ньому. Скажімо, Вірменія відмовилася від участі в конкурсі, коли той проходив в Азербайджані. А в 2009 році Грузії не дозволили представити пісню під двозначною назвою "We don’t wanna put it" (із натяком на владіміра путіна) і попросили змінити текст, на що Грузія взагалі зняла свою кандидатуру — тим паче, саме тоді конкурс проходив у Росії, і після війни 2008 року для Сакартвело було абсолютно логічним узагалі бойкотувати ті змагання. 

Тож розрізнити, з яких саме причин виграє Україна — політичних чи суто мистецьких — нереально, адже не запропонуєш кожній країні уточнювати, ставить вона оцінку, бо просто співчуває нам, чи тому, що їй справді сподобався Kalush Orchestra. Тим паче, політичні мотиви можуть трішечки гойднути ваги на нашу користь, але лише за умови сильного виступу — адже за нудний, прохідний номер людей не змусить голосувати жодна війна.

І саме в цьому поєднанні — секрет аномально оптимістичних прогнозів букмекерів. Адже Kalush Orchestra просто розриває! У цьому легко переконатися, подивившись трохи відео з реакцією іноземців на "Стефані". У цьому номері поєдналося кілька факторів, чия сума обіцяє Україні чудовий результат у Турині.

По-перше, фольк. Ми, українці, і справді підтримуємо особливий зв’язок зі своєю народною музикою. І те, як ми ніжно і водночас серйозно, зовсім не поблажливо, ставимося до своєї народної музики, бачать і іноземці. Між іншим, в одній із реакцій таки прозвучало слово "духовність". 

По-друге, реп Олега Псюка. Щойно закінчується приспів і Псюк починає торохкотіти як кулемет (даруйте за злободенне порівняння), в іноземців буквально відпадає щелепа. Він подобається навіть тим, хто загалом не дуже любить реп. І навіть іще більше всіх підкупає, власне, поєднання репу і фольку — так само як торік усіх розірвав Go_A своїм поєднанням фольку та електроніки. Усі так і кажуть: Україна в цьому спец. 

По-третє. Якщо фольковий приспів і реповий куплет переконує не всіх, то щойно в гру вступає Тимофій Музичук і його флейта, сумнівів ні в кого не залишається. Проста, але дуже яскрава мелодійка на флейті під запальний біт підкупає, слухачі починають підтанцьовувати та всміхатися.

По-четверте, просто погляньте на цих хлопців на сцені! Вони виглядають водночас і дуже по-народному, і дуже по-сучасному, рожева панамка Псюка мерехтить перед очима, десь збоку скаче килим-мен, усе це супер’яскраво, і багато хто відмічає їхню енергію, одним словом, це класне шоу, а таке на євробаченні дуже цінується. Тут, однак, мушу додати ложку дьогтю: те, що на музикантах під час виступу будуть автентичні елементи народною строю — недобре. Цю тему зараз активно піднімають Катерина Дудка і Остап Українець. Автентика — для музеїв. Є сучасні майстри, які роблять дуже круті репліки, тож чи не краще піарити їх?

Наостанок варто сказати пару слів про головну тему цієї пісні. Присвята матері, звернення до колискової — це, по-перше, сильний і зрозумілий посил, і, що важливо, він анітрохи не контроверсійний: хто може бути проти пісні про маму? А по-друге, в контексті російської агресії проти України він читається як ностальгія за безтурботним дитинством і прагнення захисту й безпеки — тобто звучить дуже актуально і при цьому не порушує декларовану "аполітичність" конкурсу, що закидали Джамалі після її перемоги з піснею про злочини совєтів проти кримських татар.

Ну, а загалом європейці захоплюються нашим бойовим духом, і недарма. Тому вже згаданий експерт Дін Вулетич каже, що те, що Калуш у принципі змогли приїхати, щоб виступити на конкурсі — це вже успіх. Але залишімо принцип «головне участь, а не перемога» рашистській армії, а самі все-таки сподіваймося на достойну оцінку України на цьогорічному євробаченні — як від суддів, так і від глядачів.