Про це у воєнних підсумках тижня розповів військовий експерт та ведучий Еспресо Сергій Згурець.
Ворог накопичує сили для проведення наступальних дій. Питання – чи є сили для цього. Зараз на території України ворог утримує угруповання у 250 тис. осіб. Після першої мобілізації (компенсації втрат) у нього лишилося також 200 тисяч, які проходять навчання та підготовку. Загалом десь 450 тисяч може бути залучено до бойових дій. Наші Сили оборони мають 1 млн особового складу і ми маємо чисельну перевагу. У будь-якому разі наступальні дії з будь-якого напрямку виглядають тільки як стрілки на мапах. Найближчим часом говорити про наступ з Білорусі чи в напрямку Сум та Харкова – певне перебільшення. Тому це навряд чи можливо.
За висновками Генштабу ЗСУ, на території Курської, Брянської областей та Білорусі загалом перебуває 20 тис. особового складу росіян. Це говорить про відсутність резерву. 20 тис. – вдвічі менше, ніж наступало на Київ з Білорусі. Було 45 тисяч. Цілком логічно, що Генштаб говорить, що підстав для формування наступального угруповання немає.
На Півдні всі дії противника скеровані на побудову надійної оборони й максимальне довге утримання цього сухопутного коридору, який вкрай важливий для противника через доступ до Криму і контролю узбережжя Азовського моря. Зараз підрозділи з правого берега Дніпра на Херсонщині переводять в Бахмут. На Південь заводяться нові підрозділи й укріплюються всі транспортні шляхи. З іншого боку – Мелітополь, Токмак, Пологи, Василівка. Це ті населені пункти, які піддаються ударам нашої далекобійної артилерії, що призводило до значних жертв противника, командного складу, ліквідації запасів боєприпасів. Далі продовжується тактика ЗСУ – максимальне знищення ключових центрів тяжіння російської оборони. Ця робота триватиме ще декілька місяців і тоді можна говорити про майбутні наступальні дії. Щодо ворога – попри намагання створити ілюзію наступів концентрація такої сили не дозволяє їм забезпечити по будь-яких ділянках.
Показники втрат росіян разючі. Вони говорять про те, що ворог відновив штатну чисельність підрозділів, які зазнали втрат. Таке враження, що чим більше їх на нашій території, тим більше їх знищують далекобійними системами. Це тенденція триватиме. Противник робить купу помилок щодо дислокації військ. Поки передумови для наступальних дій з боку ЗСУ не створені, робота артилерії буде тривати. Така динаміка буде зберігатися надалі.
Противник зараз використовує територію, де він може здійснювати удари по наших об’єктах, активно. Це стосується і всіх островів на Дніпрі у Херсонській області. Історія з островом Потьомкінським спричинена тим, що там часто були російські міномети, з яких б’ють по Херсону. Створення лінії безпеки коштом роботи нашої артилерії цілком досяжне. Непросте завдання для нашої артилерії, бо є значна лінія фронту, яка потребує щільного контролю, розвідувальних даних та завдання ударів. Головні удари завдаються по об’єктах, які мають найбільше значення. Острови ж будуть залишатися сірою зоною, де з обох сторін будуть спроби забезпечити контроль та витиснути противника.
У Криму є носії ядерної зброї, чи є саме зброя – річ окрема. ГУР заявляло, що немає даних про тактичну ядерну зброю. Спекуляції РФ, що там є тактична ядерна зброя, яку можна використати є поштовхом для того, щоб забезпечити єдність американців та європейців про те, що Крим потрібно якнайшвидше звільняти. Якщо ми звільняємо Крим від людей, які погрожують світу тактичною ядерною зброєю, то так ми убезпечимо і Європу, і себе. Думаю, що це може сприяти звільненню Криму перед Донецьком та Луганськом. Крим через перерізання забезпечення може перейти на "голодний пайок". І це сприятиме тому, що ворог швидше покине півострів.
Удари по складах боєприпасів на Луганщині дозволили зменшити використання артилерії РФ на ділянці Сватове-Кремінна. У Сватовому йдуть позиційні бої, просування нема в жодної зі сторін, хоча активність підрозділів зберігається. У зоні Червонопопівки противник витіснив ЗСУ з цього населеного пункту, але наші просування в зоні Кремінної, Рубіжного та Діброви створюють умови для оточення Кремінної. Генерал Залужний казав, що є всі умови для просування саме там. Ця ділянка залишається складною і напруженою, але з передумовами для змін на краще в зоні Кремінної.
Ситуація навколо Бахмуту залишається складною. Всі лобові атаки РФ, щоб зі сходу зайти в місто – призупинені. Хоча противник закріпився в лісі біля будинків на сході міста і намагається проводити подальші наступальні дії. Всі фронтальні атаки не мають сенсу для РФ з точки зору ефективності. Ми пам’ятаємо заяви власника ПВК Вагнера Пригожина про брак боєприпасів та "500 ліній" оборони в місті. Це є свідченням того, що у лоб захопити Бахмут неможливо. Противник змінює підходи та намагається забезпечити Бахмут з півночі й півдня. На півночі – найбільш напружені міста Сіверськ та Соледар. Там коштом спроб пробитися в Соледар відбуваються найбільш трагічні дії в обороні цієї ділянки фронту. Ворог намагається охопити Соледар (це не вдається). Коли ми говоримо про південь – спроби рухатись до Кліщіївки й забезпечити оточення Бахмуту. Всі ці дії тривають вісім місяців без результату і підстав турбуватися про майбутнє Бахмуту немає. Ми підтягнули додаткові підрозділи, які забезпечують ефективнішу оборону. Ситуація буде скерована на знищення підрозділів, які ворог намагається підкидати.