Якщо наша держава десь зближувалась із Заходом — у хід ішла улюблена заготовина: “Україна краде російський газ”. Якщо уряди проявляли якусь самостійність і намагалися витягнути економічні показники — Росія обов’язково пропонувала унікальну знижку на газ. Одна із них — фірташівська афера "РосУкрЕнерго" дозволила найближчому путінському оточенню — Аркадію Розенбергу та майбутньому патріарху Кирилу масштабно запустити руки-ноги в Україну нульових. Саме за газові російські кошти Фірташ за іронією долі купить на французькій Рив‘єрі маєток, який колись належав бельгійському королю Леопольду II. Тому самому, який геноцидами знищив 10 мільйонів конголезців.
Далі був газовий шантаж припинити постачання і заморозити Україну на бурульку в новорічну ніч 2008/2009 років. Тоді "Газпром" погрожував Україні ціною у 450 доларів. А ще обіцяв показати кузькіну мать в економічній сфері. Західні країни тисли на Україну, бо боялись лишитись без тепла — і Юлія Тимошенко у підсумку підписала дуже невигідний контракт. "Кабальні угоди" — так це увійде в новітню історію. Ці швидкі контракти остаточно закріпили газову монополію Російської Федерації на постачання газу до України. А ще нав’язали нам штрафи у разі недобору газу. Всі ці контракти потім ударили за кілька років по самій ініціаторці прямих переговорів із "Газпромом" — Юлією Тимошенко. Вона кілька років провела за ґратами у Харкові. Далі "Нафтогаз" на основі саме цих документів" кілька років судився із "Газпромом".
Апофеозом того, як викрутити Україні руки в обмін на дешевий газ стали Харківські угоди. Верховна Рада України освятила домовленості про перебування Чорноморського флоту РФ до 28 травня 2042 року. В обмін на знижку у 100 доларів на кожну тисячу кубометрів газу, яка постачається в Україну. Якщо дивитись на ці події із деякої історичної відстані — саме 27 квітня 2010 року можна вважати початком окупації півострова Крим. Саме з цього часу РФ почала приховано привозити модернізовану та відремонтовану техніку, щоб підсилити наявну групу військ. Саме одіозна угода стала приводом аби Госдума РФ погодила вторгнення до Криму та його подальше приєднання. "Мы просто свой флот защищали от украинцев", — цей аргумент є дуже популярним хоч у Скобєєвої, хоч у Навального, хоч у колишньої зірки "Дом-2", а нині ліберальної політичної блогерки Альони Водонаєвої.
Варто, мабуть, згадати й 2015 рік, коли Росія не лише окупувала Крим і Донбас, а й активно намагалася залучити свій головний енергетичний козир, шантажуючи припиненням постачання газу. Для воюючої й дуже слабкої України це могло б стати смертельним ударом. І добре, що в уряді Арсенія Яценюка вирішили впровадити схему реверсного постачання, за якої газ доходив до кордонів та купувався у країни ЄС. Головною перевагою цієї схеми стала навіть не ціна, а абсолютна відсутність загроз і маніпуляцій з боку Росії. Україна сплачувала лише фактичну ціну газу і ціну за транспортування до кордону. Якихось шість років такої практики і публічно розповідати, що ти хочеш напряму купувати газ у російського "Газпрому" чи інших путінських товаришів стало якось непристойно. Тут варто нагадати, скільки суспільного осуду отримав нинішній очільник НАК "Нафтогаз" Юрій Вітренко, коли висловив бажання скуповуватися енергоресурсами у "Новатеку" та "Роснєфті". Наче журналісти й просунуті українці не можуть нагуглити, що за цими компанії видніються вуха Геннадія Тимченка та Ігоря Сєчина — двох потужних гаманців Путіна, які ходять під американськими санкціями.
Однак — враховуючи те, що Росія дуже тішиться добудовою Північного потоку-2 і шаленими цінами на газ — п’ята колона в Україні знову підіймає голову. І обіцяє нам тут влаштувати "Холодомор". Комунальний, вибачайте, геноцид, який можна зупинити лише прямими переговорами із "Газпромом" і політичними поступками.
Що ж, завдяки чудовій політиці Володимира Зеленського у 2019-2020 роках, коли Банкова активно шукала мір в очах Путіна і ладна була пуститися у всі тяжкі — опалювального сезону чекаєш з осторогою.
Поки Зеленський витягував із нафталіну Сергія Сивоху і грався у платформу примирення — де Київ обов’язково має дати більше грошей і політичних прав оркам з ОРДЛО, Росія спокійно будувала свій Північний потік-2. Поки Банкова обіцяла швидкий мир шляхом штрафів для наших військовослужбовців за постріли у відповідь, за розвідку і використання безпілотних літальних апаратів — Кремль вперто прокладав труби Північним морем. І урешті Москва дочекалась свого зоряного часу — коли німцям треба газ, щоб перекрити операційний розрив між виведенням з роботи їх вугільних ТЕЦ та введенням на повну міць "зеленої енергетики". І скористалась цим шансом на повну. Та почала нову гібридну газову війну. Тобто, почала штучно обмежувати постачання газу в Європу під приводом ремонту на Північному потоці-1. Паралельно на повну міць продаючи газ до Китаю. Всім цим створюючи величезний дефіцит газу в Європі. Все це робить, щоб набити персональні "кубишки" Путіна, Тимченка, Розенберга та Сєчина - і примусити Європу та Україну до лояльності.
Щоб зрозуміти що думає Кремль насправді, підемо давно перевіреним шляхом – увімкнемо Ольгу Скабєєву, один з офіційних рупорів державної російської пропаганди. Ось що видає своїм чорним ротом це створіння. Що РФ до дефіциту газу ні до чого, воно саме якось так вийшло. Зелена енергетика – гівно, тому дружіть з Москвою і купуйте наш газ. Але якщо хочете, щоб все було зовсім ок – то будьте ласкаві та покірні як Олександр Лукашенко, і здавайтесь нам. Тактика Росії очевидна – підняти ціни до такого рівня, щоб Європа дала задню і якомога швидше дозволила не просто використання Північного потоку-2, а ще й використання його в обхід газових законів ЄС. Тобто, "Газпром" хоче качати та продавати самому – щоб остаточно закабалити Європу. І уже маючи економічний вплив на Захід — вхопити Україну за горло.
З тривожного — поведінка самої України та її верхівки. Замість того, аби вибудовувати новий формат відносин із нашими найближчими партнерами — Польщею, Чехією, Словаччиною, Литвою, Латвією та Естонією — у нас створюють групи, яка має… мінімізувати наслідки Північного потоку-2 для України. Очолює її традиційно, як і всі схожі утворення…Андрій Єрмак. Якось ми пропустили той момент, що очільник Офісу президента виявився унікальним експертом з міжнародного права та газового ринку ЄС. Як то кажуть, Лана Зеркаль і Андрій Коболєв — вийшли покурити з таких новин.