У Харкові новий скандал.
На цей раз довкола того, має радянська тоталітарна символіка прикрашати місто, яке 5-й місяць потерпає від руйнівних масованих російських бомбардувань, чи ні.
Дискусія торкнулася не просто серпів та молотів на вулицях, фасадах та металевих парканах. Суперечка спалахнула з приводу герба УРСР/СРСР на центральному приміщенні Харківської міськради в історичному центрі міста.
Місяць тому депутатка обласної ради Галина Куц офіційно запитала мера Харкова Ігоря Терехова про те, чи не настав час позбутися символу неіснуючої країни на будинку мерії.
Подаючи звернення до міського голови, Куц розповіла, що громадськість міста так чи інакше давно висловлює своє ставлення до проблеми: "Звернень від різних людей і спільнот було багато. Відповіді були різні: і що це має якусь історичну цінність, і що демонтаж герба може зруйнувати будівлю і так далі".
За словами депутатки, зараз будівля міськради все одно вже пошкоджена і негайно потребує реконструкції внаслідок російських бомбардувань Харкова.
Тому вона має велику надію, що "крига вже скресла і під час реконструкції будівлі буде демонтовано символіку комуністичного тоталітарного режиму".
У особистому запиті до міського голови Куц послалася на Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
"Отримала відповідь на моє депутатське звернення очільнику Харківської міської ради І.О. Терехову щодо необхідності демонтажу з будівлі міської ради радянського герба з серпом та молотом. Коротко передаю суть: демонтувати радянський герб неможливо, бо… це твір мистецтва!", - описала Куц відповідь юридичного департаменту мерії.
Юристи міськради також апелюють до вказаного Закону. Але водночас вони знаходять у ньому статтю, котра визначає випадки, на які не поширюється заборона та пропаганда символів комунізму. До таких віднесені "випадки використання символіки комуністичного тоталітарного режиму у творах мистецтва, створених до набрання чинності цим Законом".
Також юристи наводять ще один Закон України – "Про охорону культурної спадщини". Він прописує, зокрема, "правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини … з метою захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь".
Згідно з рішенням Харківського облвиконкому від 1980 року будинок Харківської міськради є пам’ятником архітектури місцевого значення. А 1972 року виконком Харківської облради надав йому статус пам’ятки історії місцевого значення, оскільки 2 березня 1917 року у цьому приміщенні "відбулося перше засідання Харківської ради робітничих депутатів".
З огляду на все це, виносять вердикт юристи, здійснення демонтажу герба УРСР/СРСР на будинку Харківської міськради, який перебуває на державному обліку як об’єкт культурної спадщини, порушить норми вказаних двох законів. Вони підсилюють своє тлумачення Законом "Про місцеве самоврядування".
На проблему активно відгукнулися користувачі соціальних мереж. Пост депутатки облради набирає велику кількість уподобань, коментарів та поширень.
Люди в основному поділилися на два табори. Одні засуджують всякі подібні дискусії та обговорення, мовляв, "не на часі", а опонентів відсилають "на фронт".
Противники ж радянської символіки в українських містах закликають зносити не серпи і молоти та "всякий радянський мотлох", а "голови тим посадовцям, які вперто їх відстоюють".
Дехто покладається на патріотів-фронтовиків: "Знов поки Азов не відколупає того серпа і молота, не спроможуться наважитись на зміни?".
Любителі "чорного гумору" пропонують не чіпати гербів СРСР – їх і так "знесуть ракетами російські окупанти".
У мережах також вказують на те, що міська рада "не має повноважень трактувати Закони України".
На цей раз позиції юридичного департаменту міськради та мера Харкова щодо демонтажу радянської символіки не збіглися.
Герб із серпом та молотом буде знятий з будинку мерії. Про це поінформував директор департаменту з питань інформації та зв'язків з громадськістю міськради Юрій Сидоренко.
"Мер міста Ігор Терехов уже давно прийняв рішення, що герба радянської України, що не існує, на будівлі міської ради не буде. І також давно вирішив, що на будівлі, з якої здійснюється управління містом, буде герб міста-героя Харкова", - повідомив Сидоренко.
За його словами, міський голова Ігор Терехов дав завдання, аби відповідні роботи розпочалися найближчим часом.
Політолог харків’янин Тимур Андрієвський вважає, що процес декомунізації має проходити цивілізовано, та з урахуванням воєнного часу.
"Цілком очевидно, що єдине місце, де може бути символіка радянського тоталітарного режиму – це музеї. Музеї тоталітаризму, які мають бути створені в кожному обласному центрі. Вся інша символіка має бути демонтована і знищена", - сказав він у коментарі Еспресо.
"Бо символіка, - наголошує він, - це пропаганда. Пропаганда, вшита в код нашого міста. І це очевидно ворожа пропаганда. Очевидно, що там, де символіка тоталітаризму – туди рано чи пізно дотягнуться ті, що використовують цю символіку в політичних цілях.
Так і сталося. Пам‘ятаєте, як Путін обіцяв нам "справжню декомунізацію"? Бо зміна коду наших міст, вичищення ворожої ідеології і пропаганди – заважає його планам повернути імперію.
Тому знищувати радянську символіку потрібно було раніше.
Стосовно символіки на будівлі міської ради – то її обов’язково потрібно демонтувати. Чи зроблять це? Чомусь я вірю, що зроблять. Питання лише в часі. Але тут виникає певна розвилка. Зараз, коли ми всі бачимо, що росіяни, захоплюючи та окуповуючи наші землі, тягнуть із собою не тільки злочини проти людяності та тисячі смертей. Вони приносять із собою злочин проти пам’яті, повертаючи пам’ятники Леніну та іншу злочинну символіку".
На думку Андрієвського, демонтувати залишки радянської символіки зараз – це ідеальний час в контексті суспільної думки.
"Але особисто моя позиція полягає в тому, що позбавлятися символіки вже потрібно в безпечному місті. І це точно зараз не про Харків. Будівлю міськради будуть відновлювати і ремонтувати. Ось тоді і можна прибрати залишки цієї радянської пропаганди. Тому я схвалюю рішення поки сховати герб тканиною. Немає сенсу зараз демонтувати те, що й так може бути знищене в будь-який момент черговим "Ісканднром". Демонтаж все одно потребуватиме великої бюрократії, підготовку проектної документації, виділення коштів. Враховуючи певні традиції місцевої влади – демонтаж може бути дорогим задоволенням із завищеними цінами на всі роботи. Вибачте, але зараз краще ці кошти пустити на відновлення тих самих вікон у квартирах харків’ян. Бо клятий герб совка може ще трішки повисіти, схований тентом, а квартира без вікон – ні", - сказав Андрієвський.
Досвід показує, що деякі проблеми в житті міста не розв’язуються місцевою владою не те що роками, а десятиріччями. Враховуючи політичні обставини та час у якому живе світ та Україна, влада Харкова могла б самостійно та більш послідовно вирішувати питання демонтажу пам’ятників та символів комуністичної тоталітарної системи. В Україні законом вони прирівняні до нацистської символіки.
Чого варта лише тяганина довкола па’ятника Жукову та проспекту, названого його ім’ям, а також історії довкола пам’ятника Леніну, коли їх уже давно позносили навіть на батьківщині вождя пролетаріату, а харківська влада, після його знесення молоддю у 2014-му, роками обіцяла повернути 16-метровий монумент місту.
Загалом, якщо мова про топоніми, то, за офіційною оцінкою, у Харкові збираються перейменувати близько 400 вулиць з 3000 наявних.
На думку ж громадського руху "Декомунізація. Україна", у столиці Слобожанщини має бути перейменовано понад 500 "російських" топонімів – активісти подають назви районів, вулиць, проспектів та багатьох станцій метро.
Налаштування значної частини громадськості вже розходяться з офіційною позицією влади.
Наприклад, учасники руху заявляють, що хотіли б перейменування вулиці Пушкінської, станції метро "Пушкінська", тоді як мер Ігор Терехов заявляє, що буде відстоювати ці назви і вони залишаться на карті міста.
"У чому винен Пушкін, що народився Путін? Тим більше Пушкін – всесвітньо відомий поет, так само як і Лермонтов. Є й інші видатні поети, письменники, художники. Не треба усіх під один гребінець... Ми вчилися на чудових поемах Пушкіна і Лермонтова. І Пушкінська залишиться Пушкінською. У нас є вулиця Пушкінська, у нас є станція метро імені Пушкіна. Це нехай залишається", - заявив Ігор Терехов.
Своєю чергою, громадські ініціатива "Харківська топонімічна група" постійно критикує владу за поспіх та кулуарне, як вона вважає, перейменування топонімів, а також за відсутність "системного підходу та зрозумілої концепції".
Наведені факти та події доводять, що процес декомунізації та деколонізації у півторамільйонному прикордонному місті України не буде простим та спокійним.