Чи може спецслужба працювати з покидьками, якщо вони можуть принести користь країні? Однозначно. Інше, якщо роботу десятків високопрофесійних розвідників, які доклали руку до "бавовни" й феєрверків в глибокому тилу РФ — опускають на тлі численних аферистів з посвідками ГУР МО.
Дивна річ, коли багаторічного колегу Буданова Романа Червінського зараз тягають по закритих судах за начебто державну зраду. А медійним обличчям української розвідки стають мутний і мертвий Денис Кірєєв, ватна ескортниця Ксюша Манекен і "Слуга народу".
Читайте також: Це може бути вибіркове правосуддя: ексголова Служби зовнішньої розвідки України Кондратюк про затримання полковника Червінського
Виникає логічне питання — якщо Євгеній Шевченко такий успішний самородок розвідки й контактер із Лукашенком, то чому він не отримав інформацію про масштаби вторгнення 24 лютого 2022 року? Чому цей тріумфально обраний на виборах мажоритарник не попередив рідний Мелітополь, що невдовзі це місто опиниться в глибокій окупації й стане хабом для ворожих сил? Щось не складається у пазлі про українського Джеймса Бонда.
Чим же знаменитий цей депутат, який обрався до Ради на хвилі загального "зеленого хайпу"?
Зірка Євгенія Шевченка вистрілила у серпні 2020 року. У Мінську відбувалися гучні протести проти фальсифікації результатів президентських виборів, щодня проливалася кров. Влада Лукашенка була як ніколи хиткою. А наш Євгеній виліз на люди з заявою до білорусів "пробачити Бацьку за його гріхи й злочини".
Коли Лукашенко з допомогою втручання Москви урешті потопив революцію у крові — Євгеній Шевченко вирішив з’їздити до білоруського диктатора на поклін.
Фото: www.belta.by. Євгеній Шевченко (ліворуч) та Олександр Лукашенко
У Мінську заявляв, що третина українців хочуть бачити своїм президентом Лукашенка. І що загалом він його кумир.
Ця поїздка викликала гучний осуд і врешті після спротиву "Слуга народу" змушена була вигнати Євгена зі своїх лав.
Очільник ГУР МО Кирило Буданов у свіжому інтерв’ю маловідомому виданню "Різні люди" сказав, що ці посиденьки не дозволили втягнути Білорусь у війну.
"Друга мета — коли сталося витіснення російської армії, недопущення повторного заходу з Білорусі. Як показав час, станом на зараз, цього вдалося досягти", — сказав головний наш розвідник.
Що не так з цією версією про невступ Лукашенка у війну? Найперше, варто нагадати, що Білорусь повністю надала свою територію, бази, інфраструктуру для військового нападу. На додаток, є свідчення українських військових та цивільних, які разом опинилися в епіцентрі нападу з Півночі. Так от є купа інформації про те, як саме білоруські війська на білоруській техніці колонами заходили вслід за російським десантом на Гостомель в Київській та Житомирській областях. Інша справа, коли Лукашенко зрозумів, що ніякого Києва за три дні не буде — білоруси хутко вшились додому.
Крім того, міністр оборони Олексій Резніков та інші високопосадовці Володимира Зеленського неодноразово говорили про те, що мали прямі контакти з білоруськими колегами. І ті до останнього божились і клялись, що участі Білорусі у загарбницькій війні не буде. Судячи з того, настільки Київщина була підготовлена до нападу на столицю напередодні 24 лютого 2022 — наш президент повірив у це на всі 100%.
Давайте окремо розберемо, чому Білорусь вирішила після провалу бліцкригу "Київ за три дні" не вступати у війну вдруге в критичні для РФ моменти? Ні, аж ніяк не через агента Шевченка. Лукашенко чудово зрозумів після досвіду кращих російських бригад, які гарно гниють в наших канавах, що у разі вступу у війну, його війська будуть розбиті. А сам він лишиться без багнетів, на яких, у буквальному смислі, тримається його влада. Це для "пюрера" набагато важливіше, ніж окупувати якесь село на Чернігівщині. І це скоріше тваринна чуйка кривавого диктатора із Мінська аніж якісь хитромудрі розмови з третьосортним українським нардепом із "Слуги народу".
У листопаді 2021 року світові шпальти запістрявіли інформацією про велику війну, яку готує РФ проти України. Сам Буданов чи не перший з високопосадовців заговорив про те, що буде така війна, що нам не виграти її без допомоги США.
Євгеній Шевченко у той час планував поїхати до Донецька і поговорити по-чоловічому з державним зрадником та колаборантом Денисом Пушиліним.
Ось пряма цитата із його Facebook, яку він завбачливо стер після великого вторгнення РФ: "Я собираюсь поехать в Донецк. Да, не удивляйтесь. Пока эти "успешные" фотки выставляют, наши люди друг в друга стреляют. Кому-то нужно начать диалог. Без разговора глаза в глаза – мира не достичь. И не нужно мне рассказывать про "легітимізацію" бойовиків. Эта проблема у некоторых в головах. Все равно будет по-нашему. По-человечески. Без разных упоротых советчиков".
Цікаво, якби Шевченко доїхав до Пушиліна, а Україна підписала б угоду про капітуляцію — яка б країна сьогодні хвалила його за успішні супершпигунські перемовини?
Євгеній Шевченко давній фанат російського інформаційного найманця Анатолія Шарія. Депутат неодноразово постив відео, де колаборант насміхався над акціями патріотичних сил.
Мажоритарник від Запоріжжя постійно нахвалював Шарія як перспективного політика
А на додачу ще й разом з Толіком насміхалися над так званими "соросятами".
Як і будь-якого потужного ватника-депутата дуже тригерить Євромайдан і патріоти, які не дали Януковичу у 2014 році перетворити нас на Білорусь 2.0.
Більше того Євгеній Шевченко полюбляв "вмикатися" на російський пропагандистський канал і потужно обісрати там два Майдани, українські ЗСУ та закон про мову. Все це теж сприяло тому, що глибокі ватники з російської провінції дивились на таких державників і думали, що всі тут такі. І тільки чекають, коли на танках приїдуть російські "освободітєлі".
В унісон з Кисельовим та Скабєєвою Шевченко після таких включень кепкував над вироками українським патріотам. І, наприклад, насміхався з того, що відомому українському блогеру Сергію Стерненку загрожувало 7 років тюремного ув’язнення за "розбій, незаконне позбавлення волі й незаконне носіння вогнепальної зброї".
Дуже дивна поведінка "агента ГУР МО", враховуючи скільки зараз допомоги передає спецназівцям цього відомства Сергій Стерненко.
Тож у підсумку хочеться сказати наступне: Кирило Буданов у своєму недалекому минулому був чудовим розвідником, у талантах якого не сумнівалися численні колеги та побратими. Але надто неприємно, що заради політичної кон’юнктури він змушений був стати військово-розважальним блогером і відбілювати репутацію ватної нечисті.
Можна скільки завгодно підміняти реальну роботу непублічних розвідників та ватника із Мелітополя і голу ескортницю Ксюшу. Однак істину, як і шило в мішку не сховаєш. І врешті доведеться відповідати, бо Україна не Росія, де підміна справжніх ветеранів та фейків 9 Травня - добра традиція.
Спеціально для Еспресо
Про авторку. Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, оглядачка Еспресо
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.