Російське кіно має історичну традицію слугувати інструментом пропаганди ще з радянських часів. За путінського режиму ця тенденція зберігається: фільми маніпулюють історичними наративами та представляють Україну у викривленому світлі. Еспресо досліджує, як трагедію окупованого Росією Маріуполя зображують у кіно в обох країнах в стані війни.
Ключові тези статті:
Російська кінопропаганда: Формування викривленої реальності
Росіяни планують показати пропагандистський фільм, знятий в окупованому Маріуполі
Українські документальні фільми про трагедію Маріуполя
"20 днів у Маріуполі": Документальний фільм-номінант на "Оскар" і чому він вартий уваги.
Спадщина радянського кінематографа, який жорстко контролювався державою, створювала сконструйовану реальність для глядачів. Ця тенденція зберігається і в сучасній Росії, де кіно використовується для просування схвалених державою наративів. Вплив Путіна очевидний у директиві показувати фільми про війну проти України, представляючи її як боротьбу з "неонацистською ідеологією".
У 2023 році президент Росії Путін виділив 11 мільярдів рублів на фільми, що пропагують колоніальну політику, критикують "деградацію англосаксонського світу, протистоять сучасним проявам нацизму і фашизму, висвітлюють героїзм російських солдатів у "спеціальній військовій операції".
Незважаючи на міжнародну критику та заборони, Росія продовжує виробляти пропагандистський контент, карикатурно зображуючи українців як "бандерівців" та культивуючи дегуманізуючі стереотипи.
У детальній статті для "Детектор медіа" аналітик Орест Сливенко досліджує, як сучасні російські фільми не лише спотворюють історичні події, а й потурають "токсичній ностальгії", увічнюючи міф про "старий-добрий Радянський Союз". Ця кінематографічна маніпуляція має на меті ментально злити росіян та українців, просуваючи наратив єдності.
Наприклад, нещодавній фільм "Свідок", профінансований Міністерством культури Росії та за участі Міністерства оборони, спотворює реальність й відображає російські військові злочини так, наче їх вчиняли українці. У ньому українські військовослужбовці зображені як безжальні "нацисти", які чинять звірства. Така тактика віддзеркалення і проектування російських дій на українців є поширеною пропагандистською стратегією.
Незважаючи на міжнародну спрямованість таких фільмів, як "Свідок", їм часто бракує художньої цінності, і вони слугують радше інструментом політичного умиротворення, аніж справжнім внеском у кіномистецтво. Ця посередність у поєднанні зі спрощеними наративами підкреслює маніпулятивну природу російської кінопропаганди.
По суті, російське кіно залишається потужним інструментом формування сприйняття, зміцнення схвалених державою наративів і просування викривленої реальності, особливо щодо війни з Україною.
Фото: Getty Images
У квітні 2023 року радник мера Маріуполя Петро Андрющенко повідомив Суспільному, що росіяни розпочали зйомки пропагандистського фільму про бої за місто. Фільм під назвою "20/22", режисером якого є росіянин Андрій Симонов, розповідає про початок спеціальної військової операції та нібито "визволення" і "мирне життя" Маріуполя під російським контролем, що свідчить про масштабну пропагандистську роботу.
Андрющенко зазначив, що у зйомках була задіяна реальна військова техніка та особовий склад.
8 лютого 2024 року росіяни анонсували вихід пропагандистського фільму про Маріуполь до Дня захисника Вітчизни (що відзначається 23 лютого в Росії). Маріупольська міська рада виявила, що фільм виправдовує російські воєнні злочини, замовчує їхню блокаду міста та спотворює реальність окупації.
Міський голова Маріуполя Вадим Бойченко висловив занепокоєння з приводу використання Росією культурних інструментів для пропаганди.
"Для цього вони використовують інструменти культури. Зокрема, вже були спроби організувати виставку в Італії. Нам це вдалося зупинити. Тепер вони зняли відверто пропагандистський фільм, у якому блокаду та знищення українського Маріуполя називають "звільненням". Маємо зробити все, щоб не допустити цих показів десь за межами РФ та продовжувати доносити правду про російські воєнні злочини світові. Це наш спільний інформаційний фронт", - підкреслив Бойченко.
Фото: Getty Images
Акторка Ірма Вітовська закликала колег уникати подібних проєктів, наголосивши на необхідності співпраці з режисерами, яким можна довіряти. Вона написала: "Прошу колег не брати гріх на душу… Маріуполь, Буча, Ізюм… ще багато пекла відкриємо, не ризикуйте власним ім'ям… Для таких тем є документальне кіно".
Отже, до вашої уваги 5 документальних фільмів, що показують кадри і розповіді з перших вуст про облогу Маріуполя:
"Маріуполіс 2": Цей фільм, знятий покійним Мантасом Кведаравічусом, який був убитий росіянами в Маріуполі, показує життя в баптистському молитовному будинку під час обстрілів, змальовуючи боротьбу та стійкість його мешканців.
"Наш дім горить": Документальний фільм Миколи Лазарєва, знятий на телефон, розповідає про виживання його сім'ї в Маріуполі, демонструючи суворі реалії, з якими їм довелося зіткнутися: ракетні обстріли, пошук води та приготування їжі на балконі.
"Маріуполь: Вибратись з пекла": Створений командою ВВС Україна, цей документальний фільм розповідає історії мешканців Маріуполя, яким вдалося втекти, детально описуючи тижні та місяці, проведені в обложеному місті.
"Маріуполь. Хроніки пекла": Цей документальний фільм містить особисті свідчення та історії виживання мешканців Маріуполя, які пережили облогу, демонструючи детальне зображення життя без найнеобхіднішого.
Український фотожурналіст Мстислав Чернов позує з нагородою за найкращий документальний фільм за «20 днів у Маріуполі» під час церемонії вручення кінопремій BAFTA British Academy Film Awards. Фото: Getty Images
Номінований на "Оскар" документальний фільм "20 днів у Маріуполі" підкорив міжнародні кінофестивалі, здобувши нагороди та відзнаки, зокрема престижний приз глядацьких симпатій на кінофестивалі "Санденс". Дві номінації на премію BAFTA та Пулітцерівську премію за роботу творців фільму під час облоги Маріуполя роблять його не лише рекордсменом українського кінопрокату, а й претендентом на "Оскар" у 2024 році.
Під час суцільного хаосу українські журналісти Associated Press зафіксували щемливе благання хірурга: "Знімайте, щоб увесь світ це побачив". Ця фраза стала центральною темою документального фільму "20 днів у Маріуполі".
Команда Associated Press – журналісти Мстислав Чернов, Євген Малолєтка та продюсерка Василиса Степаненко – прибули до Маріуполя за годину до російського вторгнення, щоб зняти безпрецедентні кадри міста в облозі. Незважаючи на ризики, вони задокументували гуманітарну кризу, воєнні злочини та стійкість мешканців Маріуполя.
Чернов підкреслює важливість їхньої роботи: "Без кадрів зруйнованих будівель та вмираючих дітей російські війська могли робити все, що хотіли. Якби не ми, таких кадрів не було. Ось чому ми пішли на ризик, щоб показати світові те, що побачили".
Для журналіста Мстислава Чернова "20 днів у Маріуполі" стали глибоким досвідом. Він працював у багатьох зонах конфлікту і описав Маріуполь як "абсолютно найстрашніший та найважчий момент" його життя. Фільм фіксує розвиток трагедії, спочатку зображуючи надію на те, що цивільне населення не стане мішенню, і подальшу сувору реальність.
На відміну від деяких художніх фільмів, які намагаються зобразити російське вторгнення, "20 днів у Маріуполі" отримав широке схвалення за свою точність. Мешканці Маріуполя схвалили фільм, відрізняючи його від інших фільмів, таких як згаданий раніше "Юрик", які зазнали критики за відхилення від реальності.
Документальний фільм досяг значного успіху в Україні, ставши найкасовішим документальним фільмом у країні. За перший вікенд він заробив 500 000 гривень, і ця цифра продовжувала стрімко зростати. Наразі "20 днів у Маріуполі" - найперша заявка України на участь у номінації "Найкращий документальний фільм" на премію "Оскар" у 2024 році.
Оскільки Україна прагне отримати "Оскар" з 1997 року, номінація фільму "20 днів у Маріуполі" знаменує важливий момент. Фільм є потужним свідченням впливу війни та стійкості громади.
"20 днів у Маріуполі" уже отримав нагороду BAFTA за найкращий документальний фільм. Вперше українська кінострічка отримала Премію Британської академії кіно та телевізійних мистецтв. Та шлях до "Оскара" тільки розпочався.
"20 днів у Маріуполі", як і інші українські документальні фільми про окупацію міста, слугують потужним інструментом донесення правди про трагічні події в Маріуполі, а також суворим нагадуванням про людські жертви у війні, і гарантують, що світ побачить нефільтровану реальність трагедії окупації.