Книга для меншості, сатана у спідниці та замахана жінка – 5 книг, де кажуть гірку правду

Правда у цих книжках розкривається не лише у соціальній і політичній галузі, а також у буденній, побутовій, життєвій. Відкрившись бажанням та окресливши власні межі, їхні герої пізнають свою сексуальність, сприймають тіло та нарешті відновлюють здатність насолоджуватися життям. Досвід, описаний авторами, надихне на відкриття свого життя заново, звільнення від нав’язаних суспільством норм і прийняття правди про себе такою, якою вона є

Країна жіночого роду. – Х.: Віват, 2021

Упорядник цієї книжки Вахтанг Кіпіані у передмові недаремно нагадує, що видатні українки XX століття часто лишаються непомітними. “Майже всі історичні постаті: вожді, князі, гетьмани, ясна річ - уся церковна ієрархія, митці, військовики - належали до так званої сильної статі, - зауважує він. - Навіть коли хотіли підкреслити чесноти нечисленних персонажів «прекрасної статі», то називали їх… мужніми. Як-от у випадку з Лесею Українкою, “єдиним мужчиною в українському письменстві”, чи Юлією Тимошенко — “єдиним політиком з…” (тут спрацювала самоцензура: тестикулами, одним словом). Це дуже звично. Але несправедливо. І антиісторично”. Тож про долю деяких з цих жінок хтось, можливо, почує вперше, однак їхню роль в українській історії не варто применшувати. Це лікарки, вчительки, учасниці національно-визвольного руху, політув’язнені, журналістки, культурні діячки… “Сатана” у спідниці, або ж підпільниця, яку оминають кулі", - розповідається про одну з таких героїнь. Загалом у книжці зібрано інтерв’ю, свідчення, архівні документи й довідки про визначних жінок України, які з’являлися на ресурсі “Історична правда”. Серед них - і унікальне інтерв’ю Квітки Цісик, і статті про докторку медицини Розалію Ліфшиць-Винниченко, підпільницю Ірину Тимочку “Христю” й письменницю Олену Телігу; і розмова з Валентиною Шевченко, яка очолювала Президію Верховної Ради УРСР під час аварії на ЧАЕС.

Това Лей. Замахана жінка у розквіті літ: як відкрити життя наново. – К.: Yakaboo Publishing, 2021

У житті авторки цієї книжки довгий час було одне й те саме: рутинні хатні справи, догляд за дітьми, нетямущий чоловік і брак часу на власні бажання. Одного ранку вона збагнула, що так далі тривати не може. Глянувши на безлад в домі, замурзаних дітей і гору посуду, вона відчула, що замахалася. Настав час перезавантажити життя та віднайти себе у вирі чужих потреб і бажань. Це усвідомлення змусило авторку-героїню згадати про все, чого їй хотілося, але на що ніколи не вистачало часу. Список заборонених бажань містив найпотаємніші мрії та навіть деякі шаленства. Так вона здійснила поїздку в Непал, запропонувала чоловікові відкритий шлюб, відірвалася з подругами на Ібіці, а ще купила вібратор. Відкрившись бажанням та окресливши власні межі, жінка змогла пізнати свою сексуальність, прийняти тіло та нарешті відновити здатність насолоджуватися життям. “У той день, коли ми з Євою сходили в секс-шоп, - згадує вона, - повертаючись додому і прямуючи до залізничної станції, я роззирнулася навколо і побачила, які всі нещасні. Побачила людей, які бояться дивитися комусь в очі, бояться заговорити з незнайомцем, бояться одне одного. Коли ми стали такими похмурими? І, що важливіше, коли ми всі разом вирішили просто згаснути?”

Андрій Курпатов. Червона таблетка. Поглянь правді у вічі. Книга для інтелектуальної меншості. – К.: BookСhef, 2021

Ця незвична книжки - результат багаторічних досліджень автора, відомого психолога, написаний у доступному науково-популярному стилі. У книзі зібрані найважливіші наукові відкриття в галузі нейрофізіології, які допоможуть читачеві розібратися в принципах роботи мозку й ефективніше використовувати його для вирішення важливих завдань. Ви навчитеся розуміти поведінку й мотиви інших людей і взаємодіяти з ними для досягнення цілей. Питання про сенс життя перестане мучити вас, бо ви зрозумієте, чого хочете насправді і яким чином зможете цього досягти. “Іронія в тому, що глядачу немовби пропонують вийти з Матриці, - пояснює автор нинішню ситуацію, - але реально він опиняється у справжнісінькій казці з простим релігійним сюжетом. Так, декорації змінилися - тепер це не стародавня Галілея, якою блукав колись Христос, а кіберпростір із Рятівником, який затявся зі штучним інтелектом. Проте суть від цього не змінилася. Міфи, якими сповнена справжня Матриця – не та, що в кіно, а наша з вами, - на диво стійкі. Всілякі спроби зруйнувати їх призводять лише до зворотного ефекту: наша віра у власні помилкові погляди дедалі посилюється”.


Ден Аріелі. Добре бути ірраціональними. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2021

Цікаво, чи можна мислити нелогічно, ще й отримувати при цьому несподівані переваги? Саме цим питанням займається у своїй книжці автор, поведінковий економіст, який ділиться результатами експериментів і, традиційно, розповідає, якими насправді нераціональними є люди. Проте, на відміну від “Передбачуваної ірраціональності” - так само відомої книжки - автор відстоює думку, що така ірраціональна природа й робить нас прекрасно людяними і додає життю фарб — наприклад, наша здатність знаходити сенс у роботі, закохуватися в наші творіння та ідеї, готовність довіряти та здатність адаптуватися. Книжка також є чудовим прикладом, по-перше, мистецтва сторітелінгу, а по-друге, здатності автора пояснювати важкі та складні психологічні поняття простими словами. 

Майя Тульчинська. Балачки навколо шафи. Доступно та просто про моду і стиль. – К.: Дакор, 2021

Авторка цієї книжки руйнує стереотипи щодо вбрання і спростовує сталі упередження. Маленька чорна сукня не всім пасує, горизонтальні смужки не завжди повнять і навіть леопардовий малюнок може бути іноді доречним. В книзі ви знайдете практичні поради щодо того, як побудувати свій власний стиль, як обирати та комбінувати одяг. Також ви дізнаєтесь історію звичних речей, які точно є у вашій шафі, опануєте стильні трюки, які застосовують професіонали, та зможете легко знаходити в магазинах одяг, який вам личитиме. Книга розрахована на широке коло читачок і буде цікава навіть тим, хто ніколи не цікавився модою. “Жорсткий корсаж затягувався на спині шнурівкою, - розповідає авторка про один з випадків у своїй практиці, - величезна спідниця трималася на складній багатошаровій конструкції. А зверху - довжелезний плащ із капюшоном. Заледве встромила це багатство у валізу, адже ефект мав бути вартий того! Я аж мружилася від солодкого передчуття в очікуванні незабутніх вражень - серед венеційських палаців та гондолі Нарешті відчую себе щонайменше герцогинею на балі. І враження були насправді незабутніми! Але ніхто не попередив. мене, що це насправді не вбрання, а знаряддя для тортур і гарний спосіб самогубства. Корсаж затиснув тіло так, що я ледь дихала. сукня з усіма нижніми спідницями важила, як залізний міст, а пересуватися в ній можна було лише навпомацки | з ризиком для життя. Бо в тій величезній спідниці навіть не бачиш, куди йдеш”.