000000000000000Це ламає принципи справедливості — і відтак руйнує мотивацію людей і цілих суспільств. А також веде до неефективного розподілу ресурсів — і підриває спроможність держав.
Тому більшість людей вважає корупцію проблемою — безвідносно до того, чи беруть у ній участь (виправдовуючи себе тим, що "всі так роблять").
Але ліки проти корупції бачать по-різному. Є довгий, скучний, але єдино ефективний шлях — зменшувати її живильне середовище (спрощуючи процедури тощо) і викриваючи та караючи корупціонерів.
Читайте також: Що ще має статися, аби українці відчули цінність власної держави?
Притому важливі обидві сторони — бо створюють умови для обмеження і подолання корупції. А працюють на реалізацію цих умов — верховенство права, свобода слова, змагання політичних сил (чим сильніша влада — тим сильніша має бути опозиція і наполегливіші — медіа)…
… але людям часто хочеться простіших відповідей.
Тому популісти повсюди розповідають, що начебто є легші відповіді. Такий собі "синдром Поля чудес" з казки про Піноккіо/Буратіно.
Часто доводиться чути, що достатньо, аби прийшли "нові люди", "нові обличчя", нібито незаплямовані корупцією — і проблему буде вирішено.
Читайте також: Як кадри від Табачника заправляють у міністерстві Кубракова
Звісно, певне оновлення системі корисно. В Україні від виборів до виборів склалася ніша для нових сил, не менше 15%. Щоправда, найчастіше такі сили заходять до парламенту лише раз.
Але повне "перевантаження" не рятує від системних проблем. Це цілком засвідчує експеримент, який українці поставили над собою у 2019 році. Від приходу "нових облич" корупція нікуди не зникла.
І не могла. Адже у просякнутому корупцією суспільстві не треба бути у владі, щоб навчитись "поганого". І принести ці звички та практики, добравшись до посад.
Тому приведення "нових" проблеми не вирішує. А вирішує — описаний вище складний, але необхідний шлях. От тільки для популістів з їх "простими рішеннями" він згубний. Тому корупція при них розквітає…
… але Україна нині бореться за своє виживання. І доводиться знаходити не "прості" і ефектні, а ефективні рішення.
Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.