Харчування в Міністерстві оборони — це дуже вигідне для постачальників та надприбутковий бізнес, оскільки годувати потрібно сотні тисяч людей, і виплати гарантовані — це багато мільярдів на рік. Але ринкових цін у Міноборони не буде, оскільки відсутні ринкові правила для участі у конкурсах.
Але кожне міністерство у нас перетворилося на самостійне феодальне князівство, де діють свої максимально складні правила, щоб керівник міністерства був одноосібним розпорядником коштів, щоб гроші йшли саме тому, кому міністр захоче платити. Тому і виник парадокс, що велике Міністерство оборони купує продукти дорожче, ніж набагато менша за розмірами Державна прикордонна служба.
Кожне міністерство у нас перетворилося на самостійне феодальне князівство, де діють свої максимально складні правила, щоб керівник міністерства був одноосібним розпорядником коштів, щоб гроші йшли саме тому, кому міністр захоче платити
Ринкових цін та ринкової якості харчових продуктів в Міноборони бути не може за визначенням. Оскільки ринкові ціни та ринкова якість потребують справжньої конкуренції та доступу на конкурси потужних операторів ринків — великих виробничих підприємств та великих торгових мереж. Але конкуренції немає, у корупційних конкурсах навіть найбільші виробники та торговельні мережі не беруть участі. І тому конкурси на десятки мільярдів гривень виграють компанії зі статутним фондом тисячу гривень, які створюються спеціально для виграшу контракту з Міноборони та його обслуговування. Тому що чиновникам так легше диктувати свою волю, а підприємцям мінімальні ризики, якщо новий міністр починає знову якісь перерозподіли на ринку постачання.
Читайте також: Бюрократичні барикади під час війни
Як можна забезпечити постачання продовольства та іншого забезпечення в умовах війни за ринковими цінами?
Для цього потрібно вимоги проведення конкурсів підлаштувати під правила проведення конкурсів у бізнесі, щоб поставити собі за мету залучити великі мережі.
Найбільші виробники з мережами постачання, великі торгові мережі АТБ, Метро, Сільпо, Новус та інші — всі вони б з радістю взяли участь у таких вигідних конкурсах, створили свої дочірні підприємства для цього, надали б свою інфраструктуру та менеджмент. Але чиновники Міноборони з ними не співпрацюють
Найбільші виробники з мережами постачання, великі торгові мережі АТБ, Метро, Сільпо, Новус та інші — всі вони б з радістю взяли участь у таких вигідних конкурсах, створили свої дочірні підприємства для цього, надали б свою інфраструктуру та менеджмент. Але чиновники Міноборони із ними не співпрацюють. Міністр оборони Рєзніков нічого не робить, щоб спиратися на великі мережі, які мають розгалужену мережу, логістику, постачальників, які можуть забезпечити й ринкові ціни, і ринкову якість.
Читайте також: Три завдання влади, які були актуальні ще вчора
Тому що самому міністерству вигідно працювати саме з тимчасовими конторами із символічним статутним фондом, які повністю залежать від доброї волі міністра Рєзнікова і голову ВП Андрія Єрмака, який призначив Резнікова. Десятки мільярдів ідуть у кишеню комусь треба.
І навіть якщо вони знизять ціни до ринкових, ринкової якості продовольства ці тимчасові контори не забезпечать, тому що їм потрібно отримувати прибуток, їм потрібно давати "відкати" всім чиновникам Міноборони, від яких вони залежать, їм потрібно постійно витрачатися на термінові витрати на логістику та закупівлі, бо своєї мережі складів та логістики у них немає, все в оренді, все тимчасове, на всьому заощаджують.
Тому, якщо ми хочемо, щоб у державі було знищено корупцію під час закупівлі, то від чиновників потрібно вимагати не ринкових цін та ринкової якості, а ринкових правил роботи.
Про автора: Юрій Бутусов, журналіст, воїн ЗСУ.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Слідкуйте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.