Батько української класичної музики: 184 роки тому народився композитор Микола Лисенко

Його творчість стала фундаментом національного музичного мистецтва, поєднавши багатство українського фольклору з професійними формами європейської класики. Більше про нього розповість Еспресо.

Дитинство та ранні роки

молодий Микола Лисенко, фото: Вікіпедія

Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської губернії (нині Глобинський район Полтавської області) у дворянській родині. Його батько, Віталій Романович Лисенко, був полковником Орденського кірасирського полку, а мати, Ольга Єреміївна (з роду Луценків), – освіченою жінкою, випускницею Смольного інституту шляхетних дівчат у Петербурзі.

У середині XIX століття Україна перебувала під владою Російської імперії, де українська культура зазнавала систематичного придушення, а освіта велася переважно російською мовою. Проте в поміщицьких родинах, особливо на Полтавщині, зберігалися козацькі традиції української мови та фольклору. У домі Лисенків удома розмовляли українською, що стало важливою основою для майбутнього композитора.

Початкову освіту Микола отримав удома від матері: вона навчала його кільком іноземним мовам, музиці, танцям і манерам. Уже в 9 років хлопчик написав свій перший музичний твір. З 10 років навчався в приватному пансіоні в Києві, а згодом закінчив Другу Харківську гімназію – один із найкращих навчальних закладів того часу.

Освіта та перші кроки до музики

Київська "стара" громада разом зі студентською, серед них і Микола Лисенко, фото: Вікіпедія

У 1859 році Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету, а 1860-го перевівся до Київського університету Святого Володимира (нині КНУ ім. Тараса Шевченка). У 1864 році він блискуче закінчив фізико-математичний факультет, а в 1865-му захистив дисертацію "Розмноження нитчастих водоростей" і здобув ступінь кандидата природничих наук.

Попри таку солідну наукову кар’єру, музика та творчість завжди залишалася головним покликанням. У Києві молодий Лисенко брав активну участь в аматорському театрі, грав на фортепіано, відвідував концерти. У 1865 році він уперше публічно виступив як піаніст. Саме в цей період він серйозно захопився збором і обробкою українських народних пісень – це стало поворотним моментом у його житті.

У 1867–1868 і 1870 роках Лисенко навчався в німецькій Лейпцизькій консерваторії (Вища школа музики й театру імені Фелікса Мендельсона), де вдосконалював композицію та теорію музики. Після повернення до Києва він остаточно присвятив себе музичній діяльності.

Відомі твори та внесок у культуру

фото: Вікіпеді

Микола Лисенко створив величезну спадщину: близько 10 опер, понад 120 камерно-вокальних творів (багато з них на слова Тараса Шевченка), 40 хорових композицій, симфонічні твори, фортепіанні п’єси, а також понад 500 обробок народних пісень (він записав понад 1500 фольклорних зразків).

Серед найвідоміших творів:

• Опери – "Різдвяна ніч" (1874, перша українська опера-колядка за Гоголем), "Утоплена" (1885), "Наталка Полтавка" (1889, одна з найпопулярніших українських опер), "Тарас Бульба" (1890, за Гоголем), "Енеїда" (1910), дитячі опери "Коза-Дереза" (1888), "Пан Коцький" (1891), "Зима і Весна" (1892);
• Хорові та вокально-симфонічні твори на слова Шевченка – "Радуйся, ниво неполитая", "Б’ють пороги", "На вічну пам’ять Котляревському" та інші.
• Гімни – музика до "Молитви за Україну" (1885, слова Олександра Кониського) та "Вічного революціонера" (слова Івана Франка), які стали символами українського відродження;
• Численні обробки народних пісень та романси.

Окрім композиторської діяльності, Лисенко був активним просвітителем. Він організовував хори, концерти, музичні школи, підтримував молодих талантів і сприяв розвитку українського театру. Зокрема, Лисенко заснував першу українську музично-драматичну школу (1904, згодом названу його ім’ям), музично-хорове товариство "Київський Боян" (1905) та "Український клуб" (1908).

Значення для України

У часи, коли українська мова та культура зазнавали заборони (зокрема Валуєвський циркуляр 1863-го та Емський указ 1876-го), Лисенко став символом національного відродження. Він свідомо обрав національний напрям у музиці, перетворивши фольклор на високе академічне мистецтво. Його твори лягли в основу українського оперного, хорового та вокального репертуару. Тому його часто називають батьком української класичної музики. 

Помер Микола Лисенко раптово 6 листопада 1912 року в Києві від серцевого нападу. Його похорон перетворився на потужну патріотичну маніфестацію.

Сьогодні музика Лисенка й далі звучить у всьому світі, нагадуючи про силу української культури та її непереможний дух. В його честь названо Львівську національну музичну академію, також триває дискусія стосовно перейменування Національної музичної академії України (Київська консерваторія) теж, можливо, в честь Лисенка. Звісно, що в Україні йому встановлені пам’ятники, погруддя і названо чимало вулиць його ім’ям.  

Читайте також: Спростував міф про "три гілки одного народу": 179 років тому народився антрополог Федір Вовк