Росія просто чекає, поки ми знову "зробимо" себе самі
Мені соромно. Я вчив історію і довго не міг зрозуміти одну річ — чому Москва майже ніколи не перемагала Україну у прямому військовому протистоянні
Чому вона перемагала тоді, коли українські керівники ухвалювали хибні управлінські рішення і розколювали власний табір зсередини.
Сто років тому визвольні змагання програли не через брак хоробрості.
Вони програли через нескінченні внутрішні конфлікти, через боротьбу амбіцій між отаманами, урядами та партіями, через рішення, які приймалися заради політичної вигоди моменту, а не заради перемоги.
Поки одні витрачали сили на боротьбу з іншими українцями, Росія просто чекала і користувалася кожним таким провалом.
І тепер бачу ту саму модель, тільки в нових координатах. Ми знову вигадуємо собі внутрішніх ворогів замість зовнішнього. Знову ухвалюємо рішення, зручні для когось усередині системи, а не рішення, які потрібні для перемоги.
Росія цього разу теж майже нічого не робить для того, щоб отримати перевагу. Вона просто чекає, поки ми знову зробимо це самі.
І наші керівники знову це роблять, як це робили попередники останні 300 років.
І ніхто не може їх спинити.
А ціна страшна.
Зима поруч…
І вона буде найжахливішою для України за останні роки.
P.S. Окремий "привіт" парламенту. Кнопкодави, які ведуть країну на знищення.
Про автора. Віктор Таран, український політтехнолог, публіцист, громадський діяч, офіцер ЗСУ
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе