Про це вона розповіла в етері Еспресо.
"Суть в тому, що всі імперії генерують імперські знання, бачення. Ми можемо говорити й про Британську, Французьку імперії, у них є своя риторика, свої наративи й про колонії, й про те як вони цивілізували процеси. Знову ж таки тут питання в тому, що вони доросли до якогось рівня, що їхні колонії зараз здобули суверенітет й вони перестали бути імперіями. Імперії не дозволяють народам, які хочуть бути вільними, досягти цього суверенітету, але ми бачимо, що після падіння комунізму, недостатньо було цього маневру. Тобто виглядає, що західноєвропейські імперії стали дорослими та відпустили свої колонії у вільне плавання, тоді як Російська імперія ще не доросла до такого", - пояснює професорка славістики університету Райса.
За словами Томпсон, Росія тримається за землі, які колись завоювала і вважає, що чомусь для її величності потрібно підтримувати такий стан речей й тримати ці держави під своїм прапором.
Читайте також: Пушкін приводить окупанта. Що не так з пам’ятниками росіянам в Україні?
Щодо літератури імперської Росії, то вона сказала, що світ вже не може змінити історію: "Те, що було у ХІХ-ХХ століттях перегукується. Ми розуміємо, що ця література і є, і була імперська - це література Російської імперії. І тому ми маємо очікувати нових творів авторів, які зрозуміють, що таке колоніалізм, що таке імперіалізм і це необхідно заборонити у ХХІ столітті".
Російські твори були популяризовані завдяки тодішній владі, яку відігравала Російська імперія у світі.
"Ми не можемо бачити загальну картину, адже, коли ти читаєш, то просто погоджуєшся з тим що ти читаєш - це апелює до тебе і зворотний зв'язок не вариться. Тому, справді, це спрацьовує з Достоєвським, з Толстим. Люди мають сенси, вони доходять до певного розуміння після прочитання цих творів і тому є те, що притягує, ця величність про яку ми говоримо, те чому ми справді поділяємо їхній феномен і ці письменники справді хотіли до нас якось дотягнутись", - підсумувала Томпсон.