Ключовою тут є, власне, керованість, адже Нацбанк залишається основним гравцем на валютному ринку, який утримує курс від різних коливань. В перші дні зміна курсу була в межах кількох копійок, після чого гривня навіть укріпилася до 36,0, здивувавши багатьох учасників ринку. Однак в умовах, коли Нацбанк продає щодня значний обсяг валютних резервів, розраховувати, що курс долара через рік буде хоча б на тому ж рівні, не доводиться. Можна сказати, що ринок переважно очікує помірної девальвації в межах 5-10% наступного року.
Підстав для такого оптимізму є багато — тридцять дев’ять мільярдів причин. Саме таким було значення розміру міжнародних резервів НБУ на 1 грудня 2023 року проти лише $28,5 млрд на початок 2023 року. Такий результат вдалося досягти коштом переважно своєчасного надходження міжнародної фінансової допомоги, на відміну від року минулого. ЇЇ обсяг дає змогу закривати дефіцит бюджету, але є більшим за дефіцит валюти. Звісно, з поправкою на чинні валютні обмеження, які цей самий попит сильно стримують.
Таким чином, надходження валюти в країну були більшими за відтік, дозволивши Нацбанку більш впевнено себе почувати, почати послаблювати деякі валютні обмеження.
А від надходження цієї самої допомоги, а також функціонування транспортних коридорів як морем, так і сушею, де в України виникли проблеми на її західному кордоні, залежатиме ситуація на валютному ринку у 2024 році.
На готівковому валютному ринку, де у Нацбанку є трохи менший вплив у порівнянні з ринком безготівковим, теж відбувалися важливі події. Ключовим показником є різниця між офіційним курсом та готівковим. Банки та окремі фізичні особи заробляли на цій різниці у 2022 році, однак ближче до березня 2023 року спред сильно звузився. В якийсь момент ці курси навіть зрівнялися. Оця різниця між курсом вулиці та курсом на сайті НБУ є актуальним індикатором стану справ. Адже паралельне існування декількох курсів валюти, між якими є суттєва різниця, ніколи не є позитивним явищем. Воно загрожує викривленням ринку та спробами арбітражу між цими курсами.
У 2023 році спостерігалося помітне зниження інфляції – темпи зростання цін сповільнилися з 26,6% у 2022 році до 5,1% у листопаді 2023 року в річному вимірі. Формулювання можуть бути оманливими: зниження темпів зростання споживчих цін, навіть таке різке, не означає, що ціни знизилися. Ні, вони продовжують зростати, але вже менш різко. Це дало змогу Нацбанку знизити цього року облікову ставку з 25% до 15%. Не обійшлося без нарікань на надто пізнє зниження ставки – високий її рівень дозволив банкам заробити цього року близько 90 млрд грн доходу від вкладень у депозитні сертифікати. Наприкінці року банківський сектор отримав несподіваний «сюрприз» у вигляді закону зі зворотною дією, яким оподатковуватимуться прибутки банків за 2023 рік за ставкою 50% проти звичних 18%. Загалом правильний підхід до оподаткування ситуативних високих доходів довелося застосовувати в не дуже правильний спосіб.
Першу половину 2023 року банки підвищували ставки за депозитами в гривні, реагуючи із певним запізненням на підвищення облікової ставки до 25% в році попередньому. Нацбанк був стурбований великим обсягом коштів на поточних рахунках фізичних осіб. Розрахунок був простий: у будь-який момент ці кошти можуть бути спрямованими на покупки споживчих товарів, що прискорило б зростання цін, чи на валютний ринок. Запроваджені регуляторні зміни стимулювали банки пропонувати клієнтам строкові депозити терміном від трьох місяців, в результаті чого в багатьох банках практично зникли коротші депозити.
А от для валютних депозитів зміни в ставках не спостерігалося. Попри те, що на світових ринках ставки як у доларі, так і в євро оновлювали багаторічні максимуми, вкладники українських банків цього не відчули. Основним фактором виступали валютні обмеження. Восени минулого року банки змогли продавати населенню безготівковий долар за умови розміщення коштів на депозиті. Навесні цього року, коли такі депозити закінчувалися й клієнти почали знімати валюту, банки спробували втримати клієнтів підвищенням ставки. Надалі валютні обмеження ще трохи послабили, дозволивши покупку безготівкової валюти без умови розміщення її на депозит. Оскільки багато клієнтів вирішили не знімати придбану валюту, а тримати її на поточному рахунку як захист проти девальвації, для банків відпала потреба у підвищенні ставок за валютними депозитами.
Велика кількість українців відкрила для себе вкладення в облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) минулого року. Після початку війни це був один із варіантів підтримки уряду країни, на яку напав ворог. Зараз, коли загроза самому існуванню країни зменшилася, державні облігації стали помітним інструментом для заощадження і спроб захистити свої кошти від інфляції. Вкладення населення в цей інструмент досягли 51 млрд грн. Так, обсяг вкладень населення в облігації, які номіновані у гривні, з початку року зріс на 72%, до 25 млрд грн. Доларових ОВДП у власності громадян приросло на 59%, до $637 млн. На даний момент на ринку пропонуються ставки у гривні від 15,5% для коротких ОВДП з погашенням у травні наступного року і до 18-19% річних для більш довгих облігацій, що погашаються у 2025-2027 роках. Для доларових облігацій ставки коливаються в діапазоні 3,0-4,3%, залежно від дати їх погашення.
Але найбільше невизначеності для фінансових ринків несуть геополітичні ризики. Війна коштує українському суспільству не лише найціннішого – життя її громадян, але й дуже значних фінансових витрат. За оцінками міністра оборони, один лише день війни коштує країні $100 млн. Це великі гроші, яких в невеликої економіки просто немає. Відповідно вчасність надходження західної допомоги визначатиме і наступного року ситуацію із резервами, курсом, впливатиме на інфляцію. І, на жаль, не все тут залежить від самої України.