Але, здавалося б, чи можуть бути якісь переконливіші аргументи для симпатиків Путіна у Європі, ніж війна, затіяна кремлівським диктатором в Україні, проти тієї ж Європи? Для пересічної людини – так. Для, здавалося б, досвідчених діячів, тих, хто ще вчора претендував на роль лідерів у ЄС, — ні.
Ексканцлерін Німеччини Ангела Меркель днями знову осідлала улюбленого коника – свої симпатії до Москви. Вона закликала не сприймати погрози Росії, як блеф, та заявила, що міцний мир в Європі може бути досягнутий "тільки за участі Росії".
Ви скажете – нонсенс? Далебі… Меркель виступає дуже вчасно і цілком свідомо певна мети своїх слів.
Для "того, хто з собакою" (пам'ятаєте, як Путін лякав Меркель своєю сукою під час першої зустрічі з канцлеркою?) прийшов момент істини. Він дуже потребує миру "тільки за участі Росії", аби не втратити влади. Заяви Меркель збіглися у часі із натужним закликом очільниці росдерждуми Матвієнко, яка апелює до українських "колег" з Верховної Ради "порішати питання" миру на парламентському рівні. Ну, бо на президентському не виходить. Кремль заявив, що чекатиме іншого лідера України, — чи то після повалення Зеленського, чи у результаті чергових виборів.
Але ні перший, ні останній варіант не підходить. Власне, Росія може не дожити до таких бажаних їй поворотів у розвитку ситуації. Як об'єкт і суб'єкт на світовій мапі. Удар по Керченському мосту тільки актуалізував проблему "миру за участю Росії" для тих, хто сидить на Красній площі. Перспектива втратити не тільки окуповані після 24 лютого українські території, але й вкрадений в України півострів плюс Донбас, явно не гріє душі російських "полководців".
Тому й заговорила Меркель, прокинувшись, мов після важкого сну, і констатуючи на восьмому місяці дуже гарячої, геноцидної війни проти України, що, мовляв, "холодна війна насправді не закінчилася". Дивний висновок, чи не правда?
Меркель суголосна не тільки з Путіним і Матвієнко. Гляньте, як активізувалися "білі пальта" авторитетних "миротворців". І все заради порятунку підполковника КГБ. Заради цього Кремль на час відклав агресивну "ядерну риторику", якою жонглював упродовж останнього часу. Тепер Марія Захарова заявляє про вірність РФ принципу "неприпустимості ядерної війни". Ми не раз говорили та підтверджували це. У такій війні не може бути переможців, її ніколи не можна розв'язувати". Ну, схоже, високопосадових росіян таки косить якась дивна амнезія…
Звісно, можна було б відмахнутися від заяв ексканцлерін, як це зробив представник України в Раді Безпеки ООН Сергій Кислиця, написавши у Twitter: "Зараз 2022 рік, перепрошую, але хто така Меркель?".
Але Меркель не була б досвідченим політиком, якби не скористалася нагодою убити двох зайців своїми заявами. Йдеться про те, що німецькі бюргери вкрай незадоволені падінням рівня життя, спричиненим економічними негараздами. Вони уповні відчули на собі наслідки енергетичної війни Путіна проти ЄС, до того ж допомога Україні також витрушує гаманці пересічних громадян.
Тож Меркель із задоволенням дозволяє собі критикувати уряд Шольца. Так, зустрічаючись з нинішнім лідером Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріхом Мерцем, попри особисту неприязнь до нього, ексканцлерка висипала купу критики на… енергетичну недалекоглядність есдеків на чолі з Шольцом. Політичні грища тривають, і ХДС не проти взяти реванш.
Але хто це говорить? Та, чия політика завела Німеччину у нафто- газову пастку Росії? Та, хто до останньої хвилини лобіювала Північний потік 2, розповідаючи про "бізнесовий характер" цього проєкту? І та, яка досі не зронила слова після московської диверсії на цьому газогоні, яка, — якби не Шольц, — могла б справді спричинити для німців "крижаний апокаліпсис". "Це ви" не змогли диверсифікувати енергетичний сектор Німеччини, сказав Шольц у відповідь, звертаючись у бундестазі до високорейтингових тепер опонентів...
…Коли Меркель йшла з посади, вона сама поставила собі ж нериторичне запитання: "Чи могли ми зробити більше, щоб запобігти цьому (агресії Росії в Україну. – Авт.), тому, що я зараз називаю великою трагедією?". І сама ж відповіла на нього, визнавши, що була проти плану прийняття України в НАТО, бо хотіла запобігти ескалації з Росією.
А цього разу що хоче унеможливити пані ексканцлерін?
Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.