Ми програємо без допомоги Заходу

До середини січня наступного року допомога Україні не буде проголосована в конгресі США

Байден підписав тимчасовий бюджет без грошей для нашої держави. Це не лише "добові" для підтримки штанів, це зброя.

Президент Зеленський врешті виринув з віртуального світу в реальний і заявив, що без цих грошей ми не випливемо. Бо буде або на армію або на соціалку.

Це наслідки. Півторарічної незламної дипломатії та незламного розкрадання. Як там пан президент казав Бену Воллесу: "Вам що, кожного ранку дякувати?". Вже можна не дякувати. Бо допомоги не помічаєш, коли вона тече потоком просто так. Неконтрольовано. А от коли її нема, вже б і подякував, так ніхто не слухає.

Звісно, колективно Захід не дасть Україні впасти. Але доведеться трохи навести лад у себе. Може, бізнес не пресувати й не переслідувати інвесторів. Може, телеканали не закривати. Може, з опозицією радитися і створити таки Уряд єдності. Може, гуманітарку не красти вагонами. Може, місцеве самоврядування не кошмарити….

Читайте також: Столітня війна

Може… ціни зростатимуть, економіка слабшатиме, нестачу зброї перекриють тілами та кровʼю… І тут нема кого звинуватити: якщо ти сконцентрував усе у своїх руках, то запитуй лише з себе самого. Люди, які не мислять стратегічно, рано чи пізно опиняються в кризовій ситуації. Бо люди, які грали в КВК, а не в шахи, думають, що перемога — це просто розсмішити до смерті. Але в житті воно не працює. В житті програють пішаки та королі. Нехай навіть королі й програють останніми. Пішаки поки ще є… щоб захистити короля. Але їх ставатиме дедалі менше...

P.S. Так, і для "дітей природи" вкотре нагадаю: війну на виснаження за рівних умов без потужної Західної підтримки грішми та технікою ми програємо. Це шлях в нікуди. Мобілізаційний ресурс України зараз - 2 мільйони. Мобілізаційний ресурс Росії - 9. Я кажу не про дітей-партизан і бабусь в окопах, я кажу про реальних людей, які можуть воювати.

І так, війни виграють економіки. Думати, що в "всьо будєт харашо" - це зручна ничка від реальності, але недієва і тимчасова. Вже думали, що все буде "харашо", попри те, що Путін формував армії для вторгнення ще з 2019-ого року. Не проканало. Не проканає і зараз. Але замість чітких дій і зрозумілих кроків ми знову чуємо про "Майдан-3" (може, ще не забули про "держпереворот 1 грудня 2021-го року, який так і не відбувся. Тоді Баканов всєх пабіділ), і про те, що Єдиний марафон імені Єрмака — то незламна незламність і краще бути не може. В історії все закономірно. І історії байдуже, що ви самі про себе думаєте: вона залишає здорові та сильні суспільства жити далі й будувати майбутнє, а хворі виносить за дужки. Потім про героїзм найкращих представників цього суспільства знімають фільми й пишуть книги. Щоправда, чужими мовами. Як лорд Байрон про Мазепу.

Джерело

Про автора. Василь Зима, журналіст Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.