На поминках по Аллі Горській агенти КДБ стежили за присутніми і записували їхні вірші. Є фото й розсекречений документ

На прикладі роковин вбивства київської художниці-шестидесятниці і дисидентки Алли Горської історик, архівіст Володимир Бірчак продемонстрував, як Комітет Державної Безпеки СРСР стежив навіть за поминками інакодумців

Йдеться про 28 листопада 1971 року, коли через рік після вбивства Алли Горської близькі до неї люди зібрались на пошану художниці біля її могили на столичному Берковецькому кладовищі, розповідає Еспресо.TV.

"Чекісти оперативно супроводжували всю підготовку до поминок та й сам момент на цвинтарі фіксувала "наружка", - зазначає Бірчак на своєму авторському телеграм-каналі Archive artifacts.

Читайте такожУ ніч з 3 на 4 вересня у радянському концтаборі на Уралі загинув Василь Стус. Близькі переконані, що його вбили

Іван Світличний зробив і встановив на могилі дерев'яний пам'ятник, що є на фото.

Хтось із друзів написав для Горської вірш саме на цей день, але хто саме це зробив, оперативники КДБ так і не встановили. При цьому в доповідній записці очільники республіканського Комітету держбезпеки Віталія Федорчука на ім'я тогочасного керівника Української РСР Петра Шелеста наведено текст даного віршованого твору.

Читайте такожСуд зобов'язав Медведчука виплатити 300 тис. грн видавництву, яке випустило книгу Вахтанга Кіпіані про Стуса

Є в документі й перелік присутніх на цвинтарі. Крім вже згаданого Івана Світличного, це його дружина Леоніда та сестра Надія, Василь Стус, Іван Дзюба, Оксана Мешко, Зиновія Франко, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Микола Плахотнюк, Людмила Семикіна, Михайлина Коцюбинська, Олесь Сергієнко та інші представники київської інтелігенції. Невдовзі більшості з них теж доведеться постраждати: сісти за ґрати, вимушено виїхати за кордон, а то й віддати життя за власні переконання.











Як стверджував Федорчук, "націоналістичні елементи" намагалися "використати загибель художниці Горської А.О. для проведення ворожих дій".

Довідка

У СРСР виступ на похороні чи поминках бодай з невеликою промовою прирівнювався до публічної діяльності і у випадку "антирадянського" змісту такого виступу (політичного, національного, релігійного, громадянського) оратора могли притягти до відповідальності.

Серед присутніх нерідко були сексоти. Особливо, якщо йшлося про відому чи небезпечну для влади особу.



Слідкуйте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb