Загострення ситуації на Близькому Сході почало розходитися хвилями по всьому світу. Минулого тижня, крім обстрілів території Ізраїлю з боку терористів ХАМАСу та "Хезболли", почали додаватися нові гравці та нові провокації.
Кілька ракет та безпілотників було запущено з території Ємену. Вони йшли акваторією Червоного моря в напрямку Ізраїлю і були перехоплені есмінцем США. Дрони запустили хусити, що контролюють столицю Ємену та значну територію країни і є черговою проксі-армією теократичного режиму аятол у Ірані. Після років громадянської війни вони трохи потіснили просаудівські урядові сили. Ер-Ріяд та Тегеран, за підтримки Пекіну, вирішили відновити діалог та на певний час не загострювати периферійні війни. Хусити підписали чергове перемир'я та вирішили перенацілитися на Ізраїль. Хусити вже оголосили мобілізацію на підтримку терористів ХАМАСу в секторі Гази. До речі, хусити стверджують, що володіють ракетою на рідкому паливі, відомою як "Туфан", яка може мати дальність польоту 1350-1950 км. Ємен та Ізраїль, розділені Саудівською Аравією, перебувають на відстані близько 1 580 км один від одного в найближчій точці.
Читайте також: Китайські амбіції не входять у плани Заходу
Крім того, зазнали обстрілу військові бази США у Сирії та Іраку. Атака в Іраку сталася за кілька годин після того, як у результаті удару по лікарні в секторі Гази загинули сотні палестинців. Раніше один з лідерів шиїтів Іраку Алі ас-Сістані засудив Ізраїль і закликав світ протистояти "жахливій жорстокості" в Газі. Чітко про свою ворожу до США позицію заявив і глава близької до Ірану групи "Організація Бадр" Хаді Аль-Амірі. Вони закликали до випровадження з Іраку американців силою.
У Середземному морі вже курсує дві авіаносні групи США, які влада у Вашингтоні обіцяє залучити у випадку масштабного нападу на Ізраїль з боку Ірану чи контрольованих ним угруповань у Лівані та Сирії. Водночас лідери Західного світу щоденно їздять до Тель-Авіва, вочевидь, вмовляти керівництво Ізраїлю не піддаватися на провокації та розв'язувати питання ХАМАСу з максимальною обережністю.
У тому числі, щоб не спровокувати чергову кризу біженців та не дати виправдань агресивним гравцям у регіоні задля повномасштабного нападу на Ізраїль. Який цілком може призвести до тієї самої глобальної війни, про яку попереджає Буданов.
Це не рахуючи силових протистоянь, які вже спалахують у європейських містах, де мігранти з мусульманського світу проводять акції підтримки терористів.
Станом на зараз ситуація може звалитись у небачену ескалацію будь-якої миті.
І в цієї ситуації простежуються очевидні й неочевидні паралелі з війною Росії проти України.
З очевидного – формування нової "вісі зла" у складі Росії, Ірану і Північної Кореї фактично завершено. За цілком зрозумілої участі Китаю, який бачить себе головним вигодонабувачем від дій цієї осі.
У Пекіні вважають, що вони зможуть контролювати своїх клієнтів і у випадку "керованого загострення" так розіграють партію, що не лише послаблять Захід, а й звузять для своїх клієнтів коридор для маневру. Іншими словами, китайці вважають, що у підсумку Пхеньян, Тегеран та Москва будуть їхніми ручними песиками на побігеньках. А світ остаточно поділиться на дві сфери впливу. Але ж усе може піти не так, як думають у Піднебесній. Їхні клієнти можуть загратися і натиснути не ту кнопку.
Сторони активно озброюють одна одну. Вийшло так, що іранські, північнокорейські та російські снаряди летять по позиціях як Збройних Сил України, так і Армії оборони Ізраїлю. Хезболла стріляє російськими комплексами "Корнет" по танках ЦАХАЛу, а світові видання пишуть про виявлення зброї Пхеньяну в терористів ХАМАСу. Які також використовують ракети іранського виробництва.
Читайте також: Сі бачить світ через китайські й точно не російські окуляри
Неочевидними є події, які передували як нападу Росії на Україну, так і нападу терористів і потенційно Ірану на Ізраїль.
Сектор Гази – це така собі "заморожена конфліктна зона", з якою Ізраїль мав свій "Мінськ-2". Влада в Єрусалимі тривалий час проводила політику умиротворення ХАМАСу. Десятки тисяч арабів з цієї території отримували дозволи на роботу в Ізраїлі та щоденно їздили заробляти до єврейської держави. Ізраїль поставляв до Гази світло, воду і паливо. І весь цей час фактично проксі-армія Ірану та еміра Катару, які фінансують ХАМАС готувалася до нападу.
Ізраїль, своєю чергою, поринув у внутрішньополітичні розбірки. У країні ледь не щороку проходили дострокові парламентські вибори. Через дії влади під керівництвом Беньяміна Нетаньяху, обраної на останніх таких виборах, у Ізраїлі почався справжній суспільний розкол, який вилився в масштабні вуличні акції. Політична напруга почала впливати на армію та спецслужби, які також зачепив суспільний розкол.
Зрештою кілька днів тому глава військової розвідки Ізраїлю Аарон Халіва опублікував листа, в якому визнав свою відповідальність за трагедію 7 жовтня. "АМАН під моїм керівництвом зазнав невдачі, не попередивши про напад, що готувався. Ми провалили найважливішу місію", – написав Халіва, додавши, що попри це, буде воювати до переможного кінця. З подібною заявою виступив і керівник ізраїльської контррозвідки.
Читайте також: Байден — президент війни, і він вже переміг
І в цьому сенсі напад ХАМАСу подібний до нападу росіян 2014 року. Політична картина дуже схожа. І спостерігається разюча відмінність від повномасштабного нападу росіян 2022 року, про який військова розвідка України знала достеменно і публічно попереджала.
Власне, саме це знання ГУР МО дозволило зламати план загарбників щодо швидкого захоплення Києва та встановлення в Україні маріонеткового режиму.
Інша неочевидна подібність полягає в тому, що зараз Ізраїль всіляко стримують західні союзники. Наземна операція в Газі постійно відкладається, як пишуть світові видання, завдяки вмовлянням Вашингтону. Приїздили і канцлер Німеччини, і прем'єр Великої Британії, і ціла низка інших діячів країн НАТО. Меседжі всі подібні.
Точно таким же чином ці ж самі люди намагаються обмежити Україну, наприклад, у застосуванні західної зброї на території Росії.
Проблема полягає в тому, що політика заморожування конфліктів або перетворення їх на конфлікти низької інтенсивності перестає працювати. Блок агресивних держав сформований, а їхні проксі вчиняють все нові й нові провокації. Вочевидь, тоталітарні режими бажають цієї самої глобальної війни.
Якщо вдасться втримати ескалацію в Україні та в Ізраїлі, то чи вдасться зробити те саме у випадку нападу КНДР на Південну Корею? А у випадку нападу Китаю на Тайвань? А якщо вибухне в Південній Азії? А коли пакистанські проксі нападуть на Індію? А черговий геноцид у Африці? І скрізь вушка Пекіну чи вагнера...
І насправді світ стоїть перед споконвічним вибором: що краще – жахливий кінець чи жах без кінця?
Про автора: Віталій Кулик, політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.