Ситуація, пов’язана з "вишками Бойка", потребує деталей. З точки зору посадових осіб не було пояснень, що саме відбувалось, проте те, що там відбувається, підтверджують, до речі, і літаки, які сьогодні здійснюють дослідження цієї акваторії. Тому що тривалий час там перебували літаки Сполучених Штатів, а потім - Британії. Зараз ці літаки також кружляють над цією зоною, визначаючи ситуацію, яка там відбувається.
Якщо ж ми говоримо про те, яким чином були знищені ці вишки, поки що інформації немає. Якщо йдеться про територію 60-70 км від берега, то, можливо, була використана насамперед авіація, або інші засоби враження. Говорити про те, що були використані протикорабельні ракети "Гарпун" чи інші зразки, я поки що не буду, тому що маючи обмежений запас таких ракет, не зовсім раціонально використовувати крилаті ракети для ударів по газових вишках. Щодо наявності військових аспектів на цих об’єктах, то дійсно була інформація, що на цих вишках зберігаються радіотехнічні засоби розвідки, які забезпечили контроль над кораблями, що проходять в цій акваторії. Умовно кажучи, ці вишки виконували й військові функції, що могло і бути однією з причин здійснення ударів по цих об’єктах.
Вночі всі вважали, що було здійснено удар по острову Зміїний, це якраз достатньо правильний крок, оскільки демілітаризація острова вкрай важлива з точки зору спроб росіян натягнути туди зброю, комплекси протиповітряної оборони й впливати на північну частину Чорного моря та створювати проблеми для військових та цивільних суден. Якщо інформація про острів Зміїний підтвердиться, зокрема, що ми дійсно завдали ударів, то це якраз буде абсолютно логічна виправдана ціль та якісно зроблене завдання. Деталі ми, можливо, дізнаємось згодом. Але "вишки Бойка" могли мати лише побічний ефект у цій історії.
Той потенціал російських сил, який розташований в цій зоні, є прийнятним для того, аби ми могли проводити контратаки й здійснювати вплив на ворога і тіснити його, звільняючи нашу територію. Проте в підсумках Генштабу деталізації не було, але в будь-якому разі ми сподіваємось що вчорашні дії, коли наша авіація завдавала удару по російських військах по лінії зіткнення і про те, що якраз є просування в бік Чорнобаївки й далі по Херсону, ця інформація буде абсолютно підтверджена. Також важливо те, що ворог дійсно починає підтягувати резерви, й безпосередньо про Чорнобаївку - там зосереджена значна кількість військової техніки - близько 400 одиниць, що говорить про те, що ворог готується до різних сценаріїв, намагається мінімізувати наш вплив на нього. Проте ми добре знаємо історію з Чорнобаївкою і знаємо продовження всіх цих історій.
Так само була інформація щодо ситуації в зоні Запоріжжя. Стало відомо, що ми просуваємось, але деталізації не було, так що варто очікувати подальших повідомлень Генштабу. На мапі зображено те, що ворог почав збільшувати потенціал оборони коштом розміщення комплексів С-300 по всій лінії зіткнення з українськими військами.
На карті зображені ці комплекси й показані місця, де впродовж останнього місяця були поставлені ці ЗРК С-300 та С-400 (зенітно-ракетні комплекси - ред.), кожен з яких має дальність десь до 200 км.
Ми бачимо, як Крим нашпигований цими протиповітряними комплексами і безпосередню всю ділянку, яка на сьогодні розмежовує лінію зіткнення між Україною та Росією. Комплекси протиповітряної оборони дійсно загрожують нашим літакам, але вони так само є оптимальними цілями для знищення, тому що при отриманні далекобійних засобів враження всі ці об’єкти, де розташовані ворожі комплекси ППО, вони дійсно будуть об’єктом для наших атак.
Є висновки про те, що дійсно з точки зору особового складу ворог виснажується, але використовує артилерію для впливу на наші війська, в тому числі в зоні Сєверодонецька. Я мав декілька розмов з нашими військовими і в Генштабі, і безпосередньо в бойових підрозділах і ставив питання, чи дійсно є сенс для нас відходити з Сєверодонецька. Я почув таку аргументацію: якщо ми можемо тримати фланги - лівий та правий, маючи на увазі Ізюмський напрямок і дії від Попасної, також маємо резерви, то ми маємо утримувати Сєверодонецьк, тому що там оптимальні умови для знищення ворожої сили. Зараз там може бути співвідношення 1:3 щодо знищення ворога, а там далі може бути 1:5. Якщо ми утримуємо фланги і забезпечуємо ротацію поранених безпосередньо через річку, й забезпечуємо туди постачання і боєприпасів, і медикаментів, і технічних засобів, то це в принципі далі логічно для тривання, тому що така м’ясорубка ворожої сили є ефективною. Можливо, саме на цьому ґрунтується позиція Генштабу у ставленні до оборони Сєверодонецька. Ми бачимо хлопців, які тримають оборону Сєверодонецька і бачимо, наскільки вони вмотивовані й спокійні і думають не лише про себе, а й про цивільних громадян. Тож поки у нас ще є сили та резерви, то така стратегія себе виправдовує.
Саме за цим кордоном розташована велика кількість російських військ й короткі логістичні шляхи дозволяють ворогу забезпечити постачання боєприпасів, артилерії і завдавати удару безпосередньо по Харкову й всіх навколишніх місцях, які розташовані навколо Харкова. Так що ми справді очікуємо, що є ризики, пов’язані з діями ворога на цьому напрямку, але так само маємо свої резерви, аби мінімізувати такі дії.
На схемі показано всі напрямки, де можуть бути наступи найближчим часом, Генштаб це все прораховує, але повторюсь, ситуація, пов’язана з обороною Харкова і мінімізації впливу ворога через кордон - суттєвий виклик для наших військ. Тим паче, що на сьогодні ми створюємо значні загрози для противника, намагаючись перерізати лінії сполучення, пов’язані безпосередньо від Вовчанська до Куп’янська, де ворог забезпечує і технікою, і озброєнням підрозділи, які розташовані безпосередньо в Ізюмі, і де готується черговий наступ безпосередньо на Слов’янськ.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espreso