Це слово "гнів". У знахідному відмінку, якщо бути прискіпливим.
"Μῆνιν".
Саме цим словом розпочинається "Іліада" Гомера, яку більшість дослідників вважають першим твором саме західної, європейської літератури. З давньогрецької культури проросла давньоримська, з них двох – культури Італії, Франції, Британії, Німеччини, США, інших країн, і, звичайно, України. І якщо говорити саме про літературу, і говорити про неї як про дерево, на якому квітнуть Шекспір, Джойс, Бодлер, Кафка, Вергілій, Шевченко, Бекет, Ґете і всі інші, то найглибше коріння цього дерева, його початок – це Гомер.
Гомер розпочинається з гніву. Я бачу в цьому щось глибоко символічне. Особливо зараз, коли це відчуття, відчуття гніву, усвідомлене кожним українцем так, як ніколи раніше
А Гомер розпочинається з гніву.
Я бачу в цьому щось глибоко символічне. Особливо зараз, коли це відчуття, відчуття гніву, усвідомлене кожним українцем так, як ніколи раніше. Коли ми бачимо наші зруйновані міста, коли ми бачимо страждання дітей, коли ми розуміємо, якими шрамами залишиться війна на нашій землі – ми п‘ємо гнів з бездонних колодязів наших душ.
Читайте також: Не треба перекладати відповідальність за зміни на тих, хто повернеться з війни
І це правильно. Гнів додає сил. Так було завжди й завжди буде, допоки люди залишаються людьми.
Нам потрібно багато сил, щоб дати волю своєму гніву.
"Гнів оспівай, богине, Ахілла, сина Пелея".
Про автора. Юрій Гудименко, український політичний діяч, лідер партії "Демократична Сокира".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.