Україна захищає себе. Свою незалежність, свою землю і своїх людей. Хіба цього мало? Навіщо додавати більше, шукати глобальніший сенс, який знецінює найголовніше — захист власної незалежності. І, що важливо, веде до антизахідної риторики — саме того, чого і добивається ворог. Щоб ми розчарувались у колективному Заході й повернулись до матушкі.
Зараз пішов новий виток заклинань у єдності. Після усіх барабанів, яєць-по-17, стадіонів, доріг-по-60млн, літньої форми, що стає зимовою (мабуть, обростає шерстю) і решти гидотних історій, яких вже і не згадати, — всі ці заклики про єдність особливо лицемірні. Бо нам пропонують заткнутися, щоб не заважати красти.
Читайте також: Дуже зручно в мʼякому кріслі воювати до останнього українця
Не вийде, вже не затикається. Роздраконили, робіть тепер щось із цим. Не депутатів за Мальдіви, Кіпри й Болгарії мандатів позбавляйте, бо це популізм — самі таке в список взяли, самі винні. Ні. Своїх саджайте. Масово.
І припиніть красти на війні, бо вкрадені гроші — це загиблі захисники. І позбавтеся нарешті зрадників, бо щось прильоти на диво точно прилітають. І смотрящих повикидайте, бо це пряма образа цінностей Майдану і загиблих на війні Героїв. І поверніть нарешті телеканали, бо це ганьба свободі слова і демократії.
І коли усе це зробите, от тоді можете розводитись про добро і зло. І про єдність. А до того це лише лицемірне словоблудство.
Про авторку. Наталка Фіцич, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.