Американські біологи дослідили черв'яків з Чорнобиля і встановили, що на їхні ДНК радіація не вплинула

Команда біологів на чолі з Софією Тінторі з Нью-Йоркського університету встановила, що мікроскопічні черв'яки, які живуть у високорадіоактивному середовищі Чорнобильської зони відчуження, не зазнали жодних радіаційних ушкоджень

Про це повідомляє Science Alert.

"Чорнобиль був трагедією незбагненного масштабу, але ми все ще не дуже добре розуміємо вплив катастрофи на місцеве населення, - стверджує Тінторі. - Чи призвела раптова зміна навколишнього середовища до вибору видів або навіть особин у межах виду, які від природи є більш стійкими до іонізуючого випромінювання?"

Отримати відповідь на це питання можна, якщо поглянути на мікроскопічних круглих черв'яків. Учені зазначили, що ці організми можуть бути напрочуд витривалими. 

Оскільки вони мають прості геноми та живуть не довго, це робить їх чудовими модельними організмами для вивчення від біологічного розвитку до репарації ДНК і реакції на токсини. 

Саме тому Тінторі та її колеги вирушили на розкопки в Чорнобиль, щоб знайти нематод виду Oschieus tipulae, який зазвичай мешкає в ґрунті.

Вони зібрали сотні нематод з гнилих фруктів, листового опаду та ґрунту в Чорнобильській зоні відчуження, використовуючи лічильники Гейгера для вимірювання радіації навколишнього середовища та вдягнувши захисні костюми від радіоактивного пилу. Дослідники виростили майже 300 зібраних черв'яків у лабораторії та відібрали 15 зразків для проведення геномного секвенування.

Ці геноми потім порівняли з геномами п'яти зразків черв'яків того ж виду з Філіппін, Німеччини, США, Маврикія та Австралії.

Черв'яки з Чорнобиля були здебільшого більш генетично схожі між собою, аніж з іншими черв'яками. Але ознаки пошкодження ДНК радіаційним середовищем були відсутні.

Ретельно проаналізувавши геном черв'яків, команда не знайшла жодних ознак масштабних хромосомних перебудов, які зазвичай відбуваються в мутагенному середовищі.

Науковці вважають, що це може дати певне уявлення про механізми репарації ДНК, які одного дня можуть бути адаптовані для використання в людській медицині.

"Тепер, коли ми знаємо, які штами O. tipulae більш чутливі або більш толерантні до пошкодження ДНК, ми можемо використовувати ці штами для вивчення того, чому різні люди частіше за інших страждають від впливу канцерогенів", - зазначила Тінтарі.