Але мушу про це написати, оскільки доволі часто саме висловлювання закордонних експертів чи публікації далеких від українських реалій тих же іноземних ЗМІ, стають аргументами у наших фейсбучних сварках і вихлюпуються у реальні запеклі дискусії.
Адже як легко спекулювати довкола висловлювань керівника секретаріату генсека НАТО Стіана Єнсена про буцімто можливу відмову Києва від частини окупованих територій в обмін на членство в Альянсі. І джерело, здається, авторитетне, і тема драстична, — акурат для того, аби покласти уявного опонента на лопатки. І ніхто вже не слухає, що сам Єнсен перепросив за свою неоковирну манеру висловлюватися, і купа таки обізнаних експертів (наприклад, ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін) наголошують на тому, що чиновник НАТО припустив ситуацію, коли Україна входить в Альянс, не звільнивши усіх захоплених Росією теренів.
Читайте також: Єнсен натякнув на те, що союзники передбачають патову ситуацію у війні з Росією
Дійшло до того, що у скандал змушений був втрутитися Держдеп США, який устами одного зі своїх речників Веданта Патела прямо заявив, що "перемогою у війні в Україні буде, щоб Росія повністю забралась з України".
А сьогодні The Washington Post із посиланням на співбесідників, знайомих з "секретним прогнозом" американської розвідки, українських, американських і європейських урядовців, які говорили на умовах анонімності, написала про те, що Україна не досягне кінцевої мети свого контрнаступу.
Вражає не тільки абсолютно дилетантський підхід – бо, погодьтеся, про "мету" офензиви на Сході та Півдні, підозрюю, знають лише Залужний і Всевишній; але й джерела авторитетного видання – усуціль аноніми, "утаємничені", словом "одна баба сказала". Що це саме так, як на мене, свідчить лише одна фраза зі "секретного звіту": "Москва також може перевершити своїх конкурентів під час зимових військових операцій. Бо, як наголосив один з представників відомства, відомо, що росіяни здатні воювати в холодну погоду".
Читайте також: Надувна Росія
Подібні прогнози ми чуємо від початку повномасштабного вторгнення. Тоді нинішні союзники давали Україні три доби. Цим це закінчилося для "потішного війська", яке вдерлося під Київ з боку Білорусі, відомо. Від схожого песимізму потерпали закордонні експерти під час Харківської та Херсонської наступальних операцій. Невже їх не навчили ці яскраві приклади українського воєнного мистецтва?
Ми часто нарікаємо на наших "диванних експертів", особливо з владного або довкола владного кола. Усі ці прогнози Буданова, Арестовича (прости, Господи) про шашлики у Криму за три місяці, про війну до майбутньої зими, здатні спричинити лише скептичну усмішку або, в особливо емоційних, — кілька нецензурних слів.
То чому прогнози заокеанських журналістів (без сумніву, також партійно заангажованих і зацікавлених у тиражах) маємо сприймати на віру і зі стурбованими мінами на обличчях? Я вже не кажу про те, що марно думати, що у тих же США працюють лише симпатики України, і геть немає агентів російського впливу. Ми вже не раз і не двічі переконувалися, що ІПСО, сплановані у Москві, часто знаходять розголос саме через, здавалося б, надійні медіа, які дбають про свою репутацію.
До слова, я б розглядав публікацію у The Washington Post в контексті наративу, який останнім часом мусується не тільки у Росії. Йдеться про так звану перспективу довгої війни. У виконанні запорєбрикових кассандр він звучить приблизно так: Україна не впорається у спротиві Москві, оскільки людські ресурси є непорівнянними. Російський ВПК нарощує темпи, у той час, коли Київ розраховує лише на підтримку західних союзників. У Путіна можуть мріяти про що завгодно, а реальність і ЗСУ ламають їхні плани. Але з якого дива цю маячню підхопили й українські "балакучі голови", навіть з владної колоди? Підозрюю, що заява Ірини Верещук про "довгу війну", і про те, що всі, окрім неї, "брешуть", спричинена не стільки розумінням стратегій, як бажанням всістися у крісло міністра оборони… Ну і, окрім кар'єрного бажання, не слід виключати усвідомленого вкиду про наміри влади, про які вже відкрито говорять в експертних середовищах. Про те, що Зеленський та Ко не зацікавлений у швидкому завершенні війни.
Читайте також: Резніков на вихід. Хто буде новим очільником Міноборони?
Чому? Відповідь лежить на поверхні: перемога України означатиме, окрім глобального виміру тектонічних зсувів, ще й переосмислення та ревізію вчинків владної колоди у самій Україні. І результати цієї "великої перевірки" вже майже прогнозовані. Суспільство згадає їй все і змусить відповісти за кожен вчинок чи бездіяльність. Принаймні, політично.
Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.