На фронті легко помітити, у чому ж секрет українських перемог над "другою армією світу". У Бахмуті зустрічався з бійцями 205-го київського батальйону Тероборони, які два місяці безперервно бились у контактних боях на відстані 10-20 метрів з російськими штурмовими групами, втримали позиції, і, попри значні втрати, зберегли боєздатність, я говорив з тими воїнами, хто залишився та продовжував сумлінно виконувати усі бойові завдання у дуже важких умовах.
Так ось в окопах з автоматами та гранатами виявились — два програмісти високої кваліфікації, один з них — з компанії EPAM, інженер-електронщик з багаторічним досвідом високої кваліфікації, власник станції техобслуговування автомобілів, з тридцятирічним досвідом, електромонтер з двадцятирічним досвідом столичної будівельної компанії. Це все вкрай дефіцитні та важливі спеціальності для сучасної війни, але у нас вони воюють у траншеях зі зброєю і з тактикою 40-х років 20-го сторіччя. Командир взводу — кухар ресторанів рейтингу Мішлен у Польщі, у якого уся родина у Європі давно проживає, і який повернувся 25 лютого на захист України. Підвіз їм забезпечує власник транспортної компанії, у якого були свої фури. Командир роти — відомий у політиці прессекретар, глибоко інтелектуальна людина. Ці інтерв'ю виклав на Youtube.
Читайте також: Росіяни потрапили у пастку Бахмута
Перша думка — яка ж ми непереможна країна, де справжня еліта нації, яка має високооплачувану роботу та можливість влаштуватися за кордоном, бере звичайний Калашніков та б'ється до останнього з російським маргінальним непотребом, який направив на війну Путін. Ось в цьому і є основний секрет наших перемог, у ворога нема й близько такої якості людського ресурсу.
Яка ж ми непереможна країна, де справжня еліта нації, яка має високооплачувану роботу та можливість влаштуватися за кордоном, бере звичайний Калашніков та б'ється до останнього з російським маргінальним непотребом, який направив на війну Путін
Друга думка, ми, мабуть, сама багата країна у світі, тому що у нас йдуть у бій як звичайні піхотинці дорослі люди, на підготовку та виховання яких затрачені десятки років важкої праці, і кваліфікація яких коштує на ринку сотні тисяч доларів.
Третя думка — сучасна війна ведеться технологіями, і кожен з цих піхотинців, якби застосовувався, згідно з фахом на фронті, міг би вбивати ворогів набагато більше і ризикувати набагато менше — бо гостра потреба налаштувати сенсори, дрони, системи управління, прицілювання, ремонтувати техніку, щоб вбивати ворога з більших дистанцій далекобійною точною зброєю.
Читайте також: Путінська війна з втраченими цілями
І четверта думка. Ми виграємо, безперечно, війну за країну. Але те, що продовжуємо використовувати людей не за призначенням, не використовуємо нашу перевагу в інтелекті, культурі, кваліфікації, мотивації наших людей, те, що ми намагаємось вести війну 21-го сторіччя за радянськими лекалами Другої світової — це поразка української нації. Так, це поразка, бо це втрати, які неможливо відновити ніколи.
Ми виграємо, безперечно, війну за країну. Але те, що продовжуємо використовувати людей не за призначенням, не використовуємо нашу перевагу в інтелекті, культурі, кваліфікації, мотивації наших людей, те, що ми намагаємось вести війну 21-го сторіччя за радянськими лекалами Другої світової — це поразка української нації. Так, це поразка, бо це втрати, які неможливо відновити ніколи
Ні, я не про те, що давайте замість них будуть гинути в окопах інші — я про те, що якщо використовувати на війні людей, згідно з їхньою кваліфікацією, можна завдавати у рази більші втрати ворогу й у рази зменшити втрати українців. Нам колись пришлють зброю, колись ми навчимось її робити самі, — але нам ніколи не пришлють на війну програмістів, автотехніків, електромонтерів, інженерів з лідерськими якостями та неймовірним патріотизмом.
Війна змінилась! І це треба усвідомити й генералам і політикам, які керують військовими. А цього усвідомлення нема.
Ми маємо використовувати людей на війні для створення технологічної переваги, для того, щоб кожен піхотинець на передовій був забезпечений баченням з дрона, з тепловізійного прицілу, стійким зв'язком, планшетом з тактичною обстановкою, щоб його підтримували високоточними пострілами з усіх наявних систем ураження з максимальних відстаней
Читайте також: Приспана відповідальність може призвести до втрати українських перспектив
Ми маємо використовувати людей на війні для створення технологічної переваги, для того, щоб кожен піхотинець на передовій був забезпечений баченням з дрона, з тепловізійного прицілу, стійким зв'язком, планшетом з тактичною обстановкою, щоб його підтримували високоточними пострілами з усіх наявних систем ураження з максимальних відстаней. Щоб ми не намагались шукати перевагу у кількості солдат з Калашніковим, танків та гармат, як у 40-х роках 20-го сторіччя, а щоб наша перевага була у кількості та якості сенсорів, радіоелектронної розвідки, автоматизованих систем управління, бойової техніки, інженерних машин, логістики, у точності ураження. Не героїзм здобуває перемогу, а професіоналізм та здатність застосувати у бою армії сучасних машин замість людей.
Перемога для України — це збереження життів. Для цього треба негайно створювати сучасну доктрину ведення бойових дій, сучасне оборонне планування, на основі технологій, на основі інтелекту, щоб берегти життя і перемагати не на словах, а на ділі.
Про автора: Юрій Бутусов, журналіст, воїн ЗСУ.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.