Не стало Дмитра Павличка
На цьому фото Дмитро Васильович підписує мені том своїх творів під час Львівського книжкового форуму. Він побачив мене тоді і каже: я повинен Вам книгу подарувати. Мені аж ніяково стало. Увага Павличка для мене була дуже цінною
Я завжди вважав його великим і блискучим поетом. І ще він був великим громадянином. У Криворівні, коли ми привезли обладнання для музеїв в цих "Українських Афінах", люди казали мені: якби не Павличко, який жив Україною, про нас би забули. Було так багато сакральних для українців місць, якими він опікувався тихо і самовіддано, що пам‘ять про Дмитра Павличка житиме у майбутньому дуже довго.
Він був першим головою Товариства української мови, одним з організаторів РУХу. Павличко відкривав для українців світову класику. І Україну - світові. Пам‘ятник Шевченку у Варшаві - ініціатива Павличка, коли Дмитро Васильович працював послом у Польщі.
Я щойно повернувся з Варшави. Їхав у справах, але взяв з собою 17-річну доньку. Це був перший її короткий виїзд за кордон після 24 лютого. Ми вийшли прогулятися у Старе місто і почули коло Королівського Замку знайому мелодію. Акордеоніст на вулиці грав "Два кольори", пісню на слова Павличка.
Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоне – то любов, а чорне – то журба.…
Сьогодні день журби за великим українцем, який вмів любити…
- Актуальне
- Важливе