Американська зброя для України: можливості та ризики нової системи співпраці

Постачання американської зброї Україні змінило структуру і стало частиною ширшої системи. Тепер важливу роль відіграють нові механізми трансатлантичної взаємодії між США та Європою.

У цій структурі роль європейських урядів, структур ЄС і НАТО в отриманні Україною американської зброї не зводиться до політичної підтримки. Вони значною мірою фінансуватимуть її та забезпечуватимуть логістику.

США зі свого боку продовжують військову допомогу Україні. У наступному фінансовому році вона буде значно меншою за пакети минулих років, але далекою від нульової. Ба більше, є всі підстави розраховувати на її розширення, якщо розглядати військову допомогу як інвестицію в українську економіку, яка згодом принесе США вигоду.

Так само США інвестували в Європу та Японію після Другої світової війни, розраховуючи на спільний економічний розвиток під американським лідерством.

Потік американської зброї до України: що зміниться 

Зустріч Дональда Трампа з Урсулою фон дер Ляєн у Шотландії в липні 2025 року дозволила узгодити рамки нового трансатлантичного союзу. Сполучені Штати погодилися залишитися залученими до європейської безпеки, але на нових, вигідніших для себе економічних умовах.

США відмовилися від планів підвищити мита на європейські товари до 30% і погодилися на верхню межу в 15%. Натомість ЄС взяв на себе три зобов’язання: замовлення американського озброєння на суму до $100 млрд, імпорт енергоносіїв зі США на $750 млрд протягом трьох років і підтримку $600 млрд приватних інвестицій в американську промисловість.

Цифра в $100 млрд, що стосується оборонної частини угоди, не закріплена юридично, але відповідає наявним планам закупівель і прогнозам у НАТО та міністерствах оборони провідних країн, включно з планами допомоги Україні.

Більшість очікуваних витрат — орієнтовно від $60 до $70 млрд — імовірно, призначені на нові програми європейського переозброєння із залученням нових поколінь зброї США: F-35, «Патріот», автономних систем, систем зв’язку й бойового управління зі штучним інтелектом. Ці закупівлі фінансуються з національних оборонних бюджетів і зараховуються до нового орієнтира НАТО — 5% ВВП на оборону. Ця зброя не призначена для України.

Втім пакет у $100 млрд, ймовірно, має і пов’язану з Україною частину, яку можна оцінити в $20–30 млрд. У межах «заміщення» озброєнь Україна може отримувати все ще сучасне американське озброєння з європейських арсеналів. У свою чергу, європейські уряди закуповуватимуть на заміну вже переданих і призначених для передання Україні систем новітнє американське озброєння.

Нарешті, може існувати ще один канал, який уже має відображення в американських законодавчих ініціативах. Низка країн Європи готові розміщувати у США замовлення на озброєння саме для України. Це може включати тактичні дрони, баражуючі боєприпаси, перехоплювачі ППО — усе це виготовляється спеціально для потреб Сил оборони України, минаючи канал заміщення.

Частка США у європейській зброї для України 

Нові домовленості США з Європою, які наразі є основою для збереження потоку американської зброї в Україну, не скасовують каналів американської військової допомоги. Ініціатива сприяння безпеці України (USAI), механізм прямих вилучень (PDA) й інструменти, пов’язані з замороженими активами, відповідно до REPO Act, залишаються чинними. Ці канали наразі істотно скорочені на користь європейського фінансування, але не закриті.

У бюджеті на 2026 рік оборонні витрати США, пов’язані з Україною, можна оцінити в $2,6 млрд. Із них приблизно $1,6 млрд припадає на програму Foreign Military Financing (FMF), яка субсидує продаж зброї іноземним урядам. У випадку України частина цих коштів також використовується для підтримки закупівель, які здійснюють союзники на її користь.

Ще $800 млн виділено через USAI — канал, що фінансує постачання обладнання, боєприпасів, навчання та логістичну підтримку. Це значно менше, ніж у піковий період 2022–2023 років, однак механізм залишається функціональним.

Окремо $225 млн спрямовано через ініціативу Baltic Security Initiative. Формально ця програма не прив’язана до України, але вона посилює інфраструктуру тилового забезпечення — особливо в Польщі та країнах Балтії, — що забезпечує сталість логістики для українських поставок.

$2,6 млрд на американську військову допомогу Україні у наступному фінансовому році — це, щонайменше, на порядок менше, ніж у пікові періоди 2022–2023 років. Проте допомога збереглась, вона є суттєвою й має шанси на розширення. 

У перспективі п’яти років, які охоплює американо-європейський пакет домовленостей, досягнутих у Шотландії, це може становити $13 млрд. І це радше мінімальна, ніж максимальна оцінка.

Законопроєкт, який наразі розглядається в Сенаті, може закріпити один із нових форматів фінансування. Йдеться про PEACE Act, що передбачає створення спеціального фонду в Міністерстві фінансів США, до якого мають вносити кошти країни НАТО. Ці кошти спрямовуватимуться на поповнення американських запасів озброєнь, переданих Україні. Очікується, що щорічні внески становитимуть від $5 до 8 млрд, а за п’ять років обсяг фонду може досягти $40 млрд. Цей інструмент може бути інтегрований у європейську модель, узгоджену в липні у Шотландії.

Двопартійний сенатський законопроєкт Supporting Ukraine Act of 2025 пропонує суттєве розширення американської допомоги, яка б зараховувалася як американське інвестування в українську економіку. Наразі законопроєкт є радше сигналом щодо намірів, а не практичним інструментом. Проте він демонструє американську готовність продовжувати тісну прив’язку підтримки України до стратегічних інтересів США.

Законопроєкт передбачає виділення Україні $30 млрд військової допомоги протягом двох фінансових років. Половина цієї суми має піти на USAI, решта — на закупівлі, логістику та поповнення запасів для України або країн-союзників, які передавали їй озброєння. У проєкті також пропонується збільшити річне фінансування FMF до $3 млрд і підвищити ліміт PDA до $6 млрд.

Законопроєкт передбачає можливість конфіскації або оподаткування російських державних активів із подальшим спрямуванням доходів до фонду підтримки України. Також пропонується дозволити передавати Україні іранське озброєння, захоплене в іранських проксі, за умови дотримання правових процедур.

Передбачено створення спільної програми досліджень і розробок озброєнь між США, Україною та Тайванем. Обсяг фінансування — $1 млрд, спрямований на спільну розробку повітряних і морських дронів та систем РЕБ. Український бойовий досвід має стати основою для інтеграції їхнього використання в доктрини партнерів, зокрема в контексті безпеки Індо-Тихоокеанського регіону.
Нарешті, зазначений законопроєкт пропонує переосмислення самого поняття американської військової допомоги Україні. Пропонується ув’язати її із ресурсною угодою між США й Україною, підписаною у квітні цього року. Вона дозволяє розглядати постачання зброї як капіталовкладення у Фонд відновлення України. Цей фонд фінансуватиме енергетичні проєкти, розвиток інфраструктури та видобуток критичних мінералів. Це залишається військовою допомогою, але орієнтованою на економічне відновлення України за значної участі США.

На які обсяги американської зброї для України можна розраховувати

Допомога Україні американською зброєю триває. Значна частина цієї допомоги реалізовуватиметься в межах трансатлантичних домовленостей, укладених Дональдом Трампом і Урсулою фон дер Ляєн. Але паралельно зберігається і власне американський канал, який був основним у попередні роки.
Сукупно потік американської зброї для України можна консервативно оцінити у $50 млрд протягом п’яти років, тобто приблизно $10 млрд на рік.

У 2022–2023 роках рішення про обсяги та номенклатуру постачань американських озброєнь ухвалювались під тиском фронтової ситуації. Тепер процес більше залежить від планів, розрахованих на довшу перспективу і вбудованих у нову архітектуру трансатлантичних відносин.

Нова співпраця, ймовірно, більше, ніж раніше, охоплюватиме технології. Передбачається спільна розробка автономних систем — як повітряних, так і морських. Вони базуються на бойовому досвіді України, але реалізовуватимуться із залученням американських технологій, до яких раніше Україна не мала доступу.

Для України вбудованість каналів отримання американської зброї в нову систему трансатлантичних відносин несе і можливості, і виклики. 

З одного боку, постачання можуть бути щгарантовані на тривалий період. З іншого — зникає гнучкість минулих років. Чим глибша інтеграція у спільні трансатлантичні механізми, тим менше простору залишається для самостійного ухвалення рішень щодо озброєнь і доктрин їхнього використання.
У новій системі можливість України впливати на хід постачань американського озброєння, ймовірно, зменшиться. Значною мірою це пояснюється інституціалізацією постачань за участі багатьох європейських урядів, які діятимуть у межах складного балансу інтересів.

У цій новій архітектурі статус України залишається непевним. Без членства в ЄС і НАТО залученість до ланцюгів постачання, спільних досліджень і виробництва озброєнь несе безумовні нові можливості, але й ризики перетворення на передовий полігон трансатлантичних технологій війни.

Водночас змінюється філософія військової допомоги США, яка виходить за межі традиційних уявлень про військову взаємодію. Військова допомога починає розглядатися як інституалізована інвестиція в економічний розвиток. Щоб вийти за старі рамки й наблизитися до горизонту нового світового порядку, Україні, ймовірно, буде потрібна не лише здатність перемагати на полі бою, а й політична та інституційна зрілість. Тільки вона дозволить стати повноцінною частиною нової трансатлантичної системи.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.