Розмова відбулась на Youtube-каналі Еспресо в рамках програми “Коментар”. Текстову версію підготувала Ольга Рура.
З цього матеріалу ви дізнаєтесь:
Європа планує розпочати виплати Україні за програмою Ukraine Facility, яка передбачає чотирирічне фінансування в розмірі 50 млрд євро. На яких умовах нам надаються такі кошти?
В термінах "зрада-перемога" я б назвав це перемогою. У ситуації постійної нестачі грошей кожна копійка іноземної допомоги потрібна. Однак ця історія — ідеальний приклад того, як одну ситуацію можна інтерпретувати по-різному.Одні радіють, адже нам дали 50 млрд євро. Ми зможемо перекрити всі бюджетні діри, знизити податки й сфокусуватися на розвитку економіки та підприємств.
Інші оцінюють не так позитивно.
Звісно, що надають таку суму не безумовно, а для виконання реформ, спрямованих на становлення верховенства права, покращення судової системи, а також на повернення біженців. Тобто це гроші не на захист Європи, а для майбутніх змін. Своєрідна кредитна лінія.
Частину коштів ми очікували отримати від Сполучених Штатів Америки, але попри заяви демократів і республіканців про підтримку України, гроші не надходять. Чому досі не можемо їх отримати?
Мені здається, що погодження цієї програми Ukraine Facility буде для американців стимулом приймати ті пакети, які нам потрібні, якомога швидше. В американців є бажання нам допомогти, але на даному етапі в них є свої політичні проблеми, які вони намагаються вирішити. В тому, що гроші будуть, сумнівів немає, а от їхня кількість уже під питанням.
Минулого року українська економіка дуже гарно спрацювала. Економічне зростання, сповільнення інфляції, своєрідна стабільність. Іноземці це трактують як сигнал, що у нас все добре, значить допомагати нам зі своїх бюджетів уже не потрібно.
На цей момент з бюджетом у нас проблеми. Державні службовці (рядові працівники в обласних адміністраціях чи в центральних органах влади) де-факто отримують менше, ніж раніше. В центральних органах влади спостерігаємо скорочення. Згортається фінансування лікарень, шкіл та університетів. Чи доведеться нам скорочувати витрати ще більше?
Нам не те що нема куди скорочувати державні витрати - нам треба їх збільшувати, адже роль держави під час війни зростає.
Нам потрібні лікарі, вчителі й навіть держслужбовці різних рівнів, попри ставлення суспільства до них. Праця міністрів, а саме всі ці успішні переговори, нові регуляції, реформи — це результат роботи нижньої ланки, яким платять зовсім мало.
Західним партнерам слід доносити, що наша економіка не в гарному стані, в нас є проблеми та нам потрібна їхня допомога, щоб виграти війну.
З партнерами треба бути відвертими та чесно визнавати наші поразки та перемоги.
Така показова стабільність призводить лише до зменшення бажання нас підтримувати.
Фото ілюстративне: censor.net
Мобілізація — це гаряча тема і в політичних, і у військових, і в економічних питаннях. Депутатка Верховної Ради Роксолана Підласа заявила, що мобілізація коштуватиме бюджету 22,5% всіх державних витрат. Очевидно, що додаткова мобілізація потребує грошей на одяг, їжу, логістику та місця перебування мобілізованих. Чи реально дозволити мобілізацію 500 тис. людей фінансово? Якщо ні, звідки ж брати на неї гроші?Ми не можемо уникнути мобілізації, навіть якщо у нас не буде грошей. Якщо грошей не буде, нам доведеться їх друкувати. Це неприємно казати, але надрукувати гроші можна, а от перемогу — ні.
Я наразі бачив дві оцінки: перша, озвучена особисто президентом Зеленським: "на мобілізацію 500 тис. людей потрібно 500 млрд грн". Друга оцінка від Роксолани Підласої, приблизно 700 млрд грн.
Як на мене, обидві цифри занижені. За моїми розрахунками, лише тільки грошове забезпечення, екіпірування та харчування на 400 тис. нових мобілізованих — це приблизно 360 млрд грн на рік. Це без навчання, логістики, комплектації нових центрів або їх побудови, без зарплат інструкторам, нової зброї та ін. Тобто реальна цифра втричі, а то й учетверо більша — 1 трильйон 200-300 млрд грн.
Деякі депутати пропонують підприємцям платити в бюджет збільшений податок для того, щоб їхні працівники мали бронь. Озвучують суми 40-60 тис. грн за одну людину в бюджет. Як ви ставитесь до такої ідеї?
Якщо доводиться вибирати кращий варіант з найгірших, то це має сенс.
Тобто, коли люди ховаються від мобілізації, не оформлюються на підприємства і, відповідно, не платять податки, ми не маємо результату ні в економічному, ні у військовому плані.
Потрібно проводити правильну комунікацію, контролювати усі правові аспекти, забезпечувати військо всім необхідним і залучати людей до армії, а не гнати силоміць.
В такому разі можна впровадити цю систему бронювання на деякий час, адже краще мати з працівника 40 тис. до бюджету, ніж мати неофіційно влаштованого робітника, який отримує гроші "в чорну" і не платить податки взагалі.
З погляду справедливості, погоджуюсь, це буде непопулярне рішення, багато хто його не підтримуватиме.
Бізнес також скаржиться, що до них, як у часи Януковича, приходять різні слідчі з правоохоронних органів і накладають штрафи або вимагають гроші. Це окремі випадки чи уже системна проблема?
З початку української незалежності правоохоронні органи поводяться некоректно з бізнесом. Зараз це стало явним, адже багато бізнесменів говорять про це публічно. Якщо в часи Януковича легше було заплатити та відкупитися, то сьогодні більшість бізнесменів довіряють владі та вірять, що ці проблеми дійсно можна вирішити (завдяки розголосу, - ред.). Це добре, що бізнес не боїться виносити проблеми на публіку.
На жаль, закони в нас прописані так, що щоб ти не робив - обов'язково щось порушиш. Суспільство вимагає від правоохоронних органів результату у вигляді статистики. А такий результат - це не зменшення корупції, а відкриттях більшого числа справ. Від цього страждають в першу чергу бізнесмени.
Щоб це змінити, уряду і суспільству загалом потрібно докласти багато зусиль для вибудовування довіри. Не шукати винних, а шукати рішення, щоб зменшити кількість (таких вимушених, - ред.) порушень.