Про це Ганна Маляр розповіла в інтерв'ю Еспресо.
"Я зробила публічний звіт усього, що мною зроблено. Я вважаю, що кожен міністр і заступник повинні це робити, коли залишають посаду. Бо ми не вічні, вічних посад немає. І оцінювати роботу потрібно виключно за результатами - повертаючись, до речі, до військових призначень. Тому що подобається – не подобається, гарна людина чи не гарна – це для особистого життя. А для роботи - результат", - сказала Маляр.
За словами ексзаступниці міністра оборони, звіт роботи на посаді можна переглянути в її соцмережах.
"Усі інформаційні підрозділи Міноборони і Збройних сил від початку повномасштабного вторгнення стикнулися з викликом, до якого неможливо було підготуватися. Ніхто не знав, яким чином функціонуватиме інформаційне поле в умовах такої серйозної війни. І тому я б не назвала це помилками, я б назвала, що ми "вчилися в полі". Скажу відверто, перші місяці я провела за одним столом з головкомом, заступниками й начальником Генштабу. І саме там, у такому колі, ми тоді з подачі військових з’ясовували для себе, яку інформацію як можна або не можна подавати", - каже Маляр.
"Як це відбувалося? По певній інформації можна було зрозуміти реакцію ворога й зрозуміти: так, наступного разу ми це говоримо не так, а так, тому що постраждали війська чи пішло не туди, як ми планували"
"І найскладніше в цій історії – те, що до великого вторгнення ми працювали, так само як і ви, журналісти, на те, щоб якнайшвидше подати інформацію, щоби бути відкритими, демонструвати, що в нас немає секретів. А тут за один день нам треба раптом повністю перейти на інший лад. Навпаки, ми не можемо нічого говорити, тому що все, що ми говоримо, аналізує ворог. І в нас взагалі немає задачі інформування. Тому що військам без різниці, знають у тилу люди, де вони зараз перебувають, чи не знають. Це складно уявити в демократичних реаліях, але воно так", - розповідає Ганна Маляр.
За словами Маляр, приблизно з літа 2022 року в Україні практично вже не було неконтрольованих публічних виступів мерів, різних місцевих адміністрацій про те, куди влучив ворог, де він пересувався.
"Всі ці військові речі, інформація, повністю були скоординовані, мною були повністю організовані місцеві пресштаби в одну систему. У нас був спільний чат, ми їх усіх звели з військовими. І ми це все навчилися робити. Але це зайняло час, це була складна історія", - наголошує Ганна Маляр.