Еспресо.TV продовжує знайомити читачів з футбольною Україною, яку ви не побачите по телевізору та на обкладинках журналів.
Сьогодні в нашому огляді маленьке село Катюжанка, де знаходиться гарний стадіон, оточений лісом і затишком.
Виїхавши з Києва в бік Овруча, спершу проїжджаєш заможні "прикиївські" села Старі й Нові Петрівці, Демидів та Лютіж, далі проминаєш містечко Димер, після чого проїхавши 12 кілометрів затишною дорогою, оточеною лісом, потрапляєш у вже дещо інший світ. Потрапивши в Катюжанку, почуваєшся так, наче столиця десь дуже далеко. Хоча Катюжанка – це все ж незвичне село, адже тут розташовується вище професійне училище, футбольна команда якого 11 років виступає в чемпіонаті Вишгородського району та вдруге пробує вдачі в Кубку Київщини.
Стадіон імені Володимира Губського знаходиться безпосередньо на території училища. Названий він іменем місцевого футбольного діяча, який власне й ініціював будівництво спортивної споруди при КВПУ. Стадіону начебто аж 61 рік, стільки ж скільки й навчальному закладу. Конструкція дуже проста: одна трибуна вздовж поля, яка за моїми підрахунками вміщує до 900 глядачів. Поле оточене лісом, що створює неповторний затишок та безперервний контакт глядачів з голодними поліськими москітами. Видно, що будова й справді стара, але виглядає доглянутою з усіх сторін.
За місцеву команду "Динамо-КВПУ" грають виключно учні або випускники училища. Завдяки контактам із київським "Динамо" команда має таку ж назву та час від часу отримує від Ігоря Суркіса нову ігрову форму.
На футбол в Катюжанці ходять переважно учні. Приємно бачити на маленькому стадіончику українські прапори. А на футбол їздять, як справжні європейці - на велосипедах. Справжній футбол панує саме на таких стадіонах.
В інших матеріалах рубрики "Футбольна Україна" ми розповідали про невідомий стадіон імені Валерія Лобановського, а також село, яке краще, ніж місто.